Історичне припущення походження чудотворної ікони Матері Божої Чернівецької «Надія безнадійних»

 

У лютому 2020 р., після ретельної реставрації, до катедрального собору Успіння Богородиці повернулася чудотворна ікона Матері Божої Чернівецької «Надія безнадійних», яку називають покровителькою єпархії. Команда фахівців під керівництвом п. Ірини Гірної, провівши реставраційно-дослідницьку роботу, зробили неочікуваний висновок: ікона написана у другій половині XVII ст., припустимо для домашнього вжитку або до невеличкої церкви, і є реплікою славної в той час Ченстоховської Божої Матері. Оскільки відомості про походження ікони практично відсутні, то така міні-сенсація спонукала авторів книги «Нарис історії УГКЦ на Буковині» дослідити, як ікона потрапила до храму?

Вивчивши і проаналізувавши доступні джерела, можна зробити певні логічні співставлення. Припускаємо, що ікона Матері Божої Чернівецької належала сім’ї доброчинця і ктитора греко-католицьких церков на Буковині Тадея Туркула. Його родина відзначалася побожністю, жертовністю і відданістю нашій церкві. В особливий спосіб Туркули глибоко шанували і почитали Божу Матір. Підтвердженням цього служить запис про батька Тадея – Констянтина Туркула, чернівецького старости, у пом’янику Гошівського монастиря. Як відомо, заслужити згадку про себе у пом’янику можна через велику працю, допомогу монашеству та через ревне служіння Небесній Богоматері. (До речі, Гошівська чудотворна ікона Божої Матері вважається копією чудотворної ікони Ченстоховської Матері Божої).

Ймовірно, що родина Туркулів замовили собі у невідомого нам автора копію (репліку) Ченстоховської чудотворної ікони Божої Матері. Переживаючи певні труднощі, молилися біля ікони і просили про заступництво, про чудо в безнадійних ситуаціях. Очевидно, що їхні благання були почуті, і в чудесний спосіб сповнені. Будучи патріотами і глибоко віруючими людьми, вони досвідчили силу і велич, якою була наділена родинна реліквія. На знак великої вдячності вони вирішили передати цю чудесну ікону до церкви рідної парафії, щоб Богородиця стала Надією і Покровителькою не лише їхньої родини, але й усього краю.

Нестор Мизак – доктор історичних наук, професор.

Андрій Яремчук – доктор філософії Ph.D.