Всесвітлішим і всечеснішим отцям, возлюбленим у Христі мирянам новоствореної Чернівецької єпархії УГКЦ

Христос воскрес!

Улюблені у Господі, дорогі брати і сестри! Ми з вами завершили аскетичні практики і моління у часі Великого посту, які мали послужити нам у навчанні, засвоєнні та практикуванні нового життя. Життя вічного, яке приніс нам Ісус Христос і подарував нам своєю відкупительною смертю. Властиво вся суть посту і полягає в тому, щоб ця нова якість життя і його пріоритети, передані і записані в святому Євангелії, не пройшли повз наші вуха, а були почуті, прийняті і втілені нами. Щоб ми відкрилися і прийняли Божу благодать вічного життя і почали вже тепер жити як учні та учениці Христа.

Сьогодні Богослужіння Пасхи закликають нас зодягнутися у щит віри (пор. Еф 6, 16) і крізь її призму поглянути на східну ікону Воскресіння Христового, що її нині цілуємо і почитаємо. На ній зображений Господь, що переможно сходить до аду, де томляться усі померлі. Він приходить як Богочоловік, випромінюючи божественну енергію, бере за руку Адама, Єву і всіх праведників і виводить їх із полону смерті і темряви. Простягнуті руки Ісуса вказують нам, що перед нашими очима звершується новий всесвітній вихід: сам Бог потужною рукою і простягнутим рам’ям приходить визволити – спасти свій народ. Щось подібне і ми з вами переживаємо і очікуємо.

Але на три дні і ночі Господь спочив у гробі, як мертвий. Зневірені учні поховалися в своїх домівках, а безбожний світ веселився, думаючи, що він назавжди поховав Христа – Правду, Дорогу і Життя Вічне. І ми з вами переживаємо свої дні і ночі темряви і смутку, часто зневірені, бо виглядає, що зло перемагає, а правда, ув’язнена каменем, спочиває у гробі. Складається враження, що злоба, насилля, агресія всіляко намагаються сховати Істину і правду про нашу Україну. Постійно покривається «каменем мовчання», як і колись при гробі Ісуса, бо ж було заплачено ціну сторожам, щоби мовчали і нікому не говорили правди про Воскресіння, про силу світла Божого, що одним ранком просвітило найтемнішу ніч людської історії і, як наслідок, зло зазнало поразки.

Мама! Чи є на світі слово більш світле й ніжне? У Матері добрі та ласкаві руки, найвірніше і найчутливіше серце – у ньому ніколи не згасне любов, воно не залишається байдужим і такими були жінки – мироносиці, які залишалися вірними Спасителю до кінця. При цьому вони не мали ніякої можливості що-небудь змінити і не мали права голосу – а лише мовчазно стояли біля Хреста, перебуваючи зі своїм Учителем до останньої хвилини. В неділю рано-вранці, як сходило сонце, вирушили до гробу Ісуса, щоби віддати Йому пошану і всю свою любов і довідалися, що гріб порожній. Адже тим, які чинять милосердя, Бог при відкриває правду про Воскресіння та дає надію на успішне завершення християнського подвигу. Ніколи зло не матиме останнього слова, бо Христос – наша Правда – Воскрес! А на пам’ять залишилися білі пов’язки від ран і плащаниця – відбиток стражденного тіла нашого Господа.

Воскреснувши, Христос не повернувся до попереднього земного життя, але увійшов у славне Боже життя з нашою людською природою, подарувавши нам надію, що і ми, увірувавши, там будемо з ним. Ця благовість просвічує смуток і печаль сімей загиблих героїв. Адже вони, які пожертвували своє життя заради Бога і України, є введені в нове, божественне, вічне життя.

Христос переходить до дому Отця не сам, а бере за руку і переводить всіх праведників, як старозавітніх, так і сучасних, всіх тих, хто з любові віддав своє життя за матір, батька, друзів, Батьківщину та за кожного з нас. У цій пасхальні Божественній Літургії молімся і ми, щоби наш український люд Божий, немов у пологових болях по-новому, по-християнськи досвідчив і пережив Пасху виходу і переходу з рабства життя за правилами цього грішного світу, що не пізнав Христа, до нового життя – життя за Божими законами. Перед нами стоїть нове завдання, нова місія: стати на Божий шлях і пуститися в дорогу за Христом, приймаючи логіку його любові, служіння і дарування себе іншим. Тим, кого любимо чи хто нас любить, але заради Христа також донести спасаючу Божу Любов і його милосердя до всіх, хто ще не прийняв Христа, хто спраглий Бога. Огорнути чинною любов’ю наших ближніх, особливо нужденних, знедолених, окрадених, відкинених, самотніх, залишених світом напризволяще. Цей наш перехід і становлення сильної Української Держави передбачав у свої творах наш пророк і слуга Божий Андрей Шептицький, патріарх Йосиф Сліпий. Спішімо і ми прискорити цей час своєю вірною і сумлінною працею, живучи за логікою Євангелія, уникаючи благодаттю Божою всякого гріха і підступу ворога.

Маю прохання до всіх сучасних жінок-мироносиць, з любові до Воскреслого Христа: проведіть мобілізацію милосердних сердець у ваших парафіях. Своєю материнською любов’ю утіште сім’ї, які втратили рідних на війні, одиноких і самотніх матерів і бабусь. Сучасний світ потерпає від голоду – йому бракує не лише хліба, але й любові. Люди хочуть бути потрібними, прагнуть бути любленими. Вони жадають Христової присутності. Тому разом зі своїми душпастирями, що знають по імені всіх своїх овець, моліться за військових та їхні родини, а особливо поіменно моліться за тих синів і дочок з парафії, що сьогодні захищають правду ризикуючи своїм власним життям, за рідну матір, батька, дітей, хату та парафіяльну церкву.

Сьогодні, більше, ніж будь-коли, ми повинні молитися, щоби пасхальне світло Христове, немов рентгенівським промінцем просвітлило кожного з нас, щоб ми зуміли прочитати діагноз нашого серця, часом затверділого і жорстокого. Просімо, щоби світло Воскреслого зійшло на наше обличчя і назнаменувало, перемінило його. Щоб ми, ходячи у ньому, побачили світло недоступної Слави Божої, де нам приготоване найкраще місце, як улюбленим синам і дочкам Царя нашого Господа.

У цей світлий пасхальний час вчімося жити і поступати згідно з Євангелієм Христовим, як свідки і благовісники світла, щоби Господь скоротив дні розгулу зла і беззаконня. Щоби силою і благодаттю Воскреслого Христа, який обіцяв не залишити нас сиротами, а перебувати з нами до кінця віку Духом своїм Святим, була знищена всяка ворожа нечисть і зла сила відступила від нашої Русі-України. Просімо Пресвяту Богородицю, явлену в чернівецькій чудотворній іконі «Надія безнадійних», щоб обдарувала нас своїм прекрасним, чистим серцем украй сповненим любові й покори бути разом з нами. Щоби ми могли приймати Ісуса як Хліб Життя, любити його так, як Вона Його любила. Нам дуже потрібне глибоке молитовне життя, щоби ми могли любити так, як Він нас всіх любить. Молімось одні за одних, і благаймо Пречисту Діву Марію, щоби захистила і зберегла наш український народ, а ми завжди спішімо, до її воскреслого Сина і нашого Господа!

Христос Воскрес!

† Йосафат

Єпископ Чернівецький

 

Дано в Чернівцях, при Катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці, у

в день преп. Олексія, чоловіка Божого, 30 березня 2018 року Божого.