Євангеліє від Матея 8, 28 – 9, 1.

«Ісус заходить у поганські міста, до людей язичників, які вирощують свиней. Можливо в тих сторонах жили і не віруючі  євреї, яких треба було навернути, опам’ятати. На цій дорозі, в поганські сторони, Ісуса зустрічають біснуваті. Ісус йде реставрувати Царство Боже, і на цій дорозі Йому зустрічаються люди, які подібні до тварин. Диявол забрав у цих людей образ Божий. Христос хоче цим людям повернути образ і подобу Божу, повернути синівство Боже, яке втратила людина через гріх. Втрата синівства одночасно означає сирітство Боже і причиною цього також є гріх. Хочу нагадати, що першим таким сиротою став ангел світла (Люцифер), який зрікся Бога, втратив синівство і став сиротою. На цій сьогоднішній дорозі Ісуса, біснуваті закидають Йому претензію, що не пройшла повнота часу (Кайрос) «…ти нас зарано прийшов мучити», проте, якщо ти прийшов, то повели нам вийти у свиней (тварин нечистих). Так і сталося…»

Чи стали мешканці тих сторін щасливими від того, що біснуваті люди, котрі наводили на всіх перехожих страх,  сьогодні  оздоровилися…?

«Народ, який жив у місті прорахував, що Ісусовий прихід  до них був занадто дорогий (коштовний). Бо біснуваті люди нічого не коштували городянам, а тут через Ісуса втрата конкретного майна. І тому городяни після перерахунку, просять Ісуса відійти».

Чому ми так поступаємо?

«Тому, що ми втратили пріоритет вартостей нашого щастя.

Навернення грішника і спасіння людської душі завжди коштує, це праця чиясь, молитва, піст, милосердя. Бог бачить ці труди і тому Бог слухає нас».

На завершення недільної науки владика Йосафат звернувся до парафіян катедрального храму, як тих, котрі прийшли «реставрувати у собі Царство Боже та відновити синівство і подобу Божу», щоб виходячи з церкви ми не залишилися такі ж самі, як увійшли. «Після Причастя, любові і жертви, ми маємо бути іншими, хоч би на один тиждень до наступної неділі.»