В Чернівцях з благословення преосвященного владики Йосафата відбулося Свято Родин. В неділю 9 червня на парафії Катедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці відбувся випускний (завершальний) день катехитичної недільної школи. Звісно цього дня головними героями живої парафії були діти, котрі вперше приступили до святого Таїнства Покаяння та урочистої Євхаристії.

Святкова урочистість в розумінні організаторів свята – це не білі плаття дівчат і прикрашений квітами храм, а урочисте зібрання кожної великої родини. Родина – це не тільки «від батька до сина, від матері – доні», але також  прародичі, двоюрідні родичі і, головне, хресні батьки. Кожному на цій Літургії знайшлося місце, кожна рідна душа мала завдання. Матусі з татусями тримали розпростерті вишиті рушники, ніби благословляли своїх дітей на самостійну відповідальність перед Богом. Хресні заводили кожен свого похресника до храму, ніби звітуючи перед Богом «Ось я, Господи». Молилися дідусь з бабусею, молилася Церква, милився сьогодні і Христос.

Саме Архієрейській молитві сьогодні було присвячене євангельське читання.

Правлячий Архієрей Чернівецької єпархії УГКЦ преосвященний Йосафат звернувся недільним навчанням до дітей та батьків Недільної школи:

«Сьогодні ми читаємо уривок святого Євангелія, котре називається Архієрейською молитвою Ісуса Христа. Сьогодні Ісус у цій молитві є священиком. Христос справді був першим священиком, першим Архієреєм, тобто єпископом. Звертаю, діти, вашу увагу на ікону Тайної Вечері, котра ось тут перед вами на іконостасі. Саме тут на Тайній вечері Ісус у єпископських ризах за престолом служить Службу Божу і вона така ж сама, яку ми святкуємо сьогодні за нашим престолом. На іконі ми бачимо, як Христос причащає своїх 12 учнів-апостолів, але також і ви, діти, сьогодні є учнями-причасниками, ви є сьогодні вибраними, котрих Сам Ісус Христос руками нашим священиків причащає. Саме через це Ісус у своїй Архієрейській молитві і про вас молиться, називаючи вас «свої». 

Від тепер ви є ученики і учениці Ісуса Христа. Чи справді кожен з вас щоденно біжить до своєї школи? Напевно, що так. А чи ми спілкуємось в школі із своїми вчителями? Очевидно, що так. Ми щоденно перебуваючи в школі є біля свого вчителя. Від нього отримуємо знання, оцінки, домашні завдання.

Дорогі діти, від сьогодні ви стали учнями Ісуса Христа. А це означає, що маєте перебувати біля свого Божественно Вчителя. Слухати Його Слово, спілкуватися з Ним у молитві. Починаючи із ранкової молитви, маємо просити у свого Вчителя благословення на цілий день і допомоги протягом дня. Хтось просить кращої пам’яті, щоб добре вчитися, інший просить слухняності, щоб не бути цього дня порушником дисципліни. Отож, бути учнем Христовим це слухати Його і до Нього звертатися.

Христос сьогодні молиться за своїх учнів, тих, що увірували – за священиків, єпископів і за кожного свого учня. Ця Архієрейська молитва діється перед поверненням Божественного Вчителя на Небо. Ісус Возноситься у славі, але нас не покидає, не залишає нас сиротами. Ісус залишається з нами – з учнями своїми у Пресвятій Євхаристії. Ісус продовжує розмовляти з нами у Слові – святій Євангелії. Тому, дорогі діти, прошу вас пригадуйте батькам своїм, щоб читали з вами Святе Писання бодай 2 хвилини ввечері перед сном. Через читання Божого Слова Ісус приходить до кожної душі.

У Архієрейській молитві наш Господь подібно, як люба мама, чи батько, чи турботлива бабуся, чи дідусь, який вирушаючи у дорогу дає нам свої настанови. Ісус в своїй молитві до Небесного отця не тільки звертається до Неба, але й нам дає Свій Заповіт – перебувайте в Моєму Слові.

Дорогі ученики і учениці Ісуса Христа, пригадую вам, що ваше учнівство на відміну від загальноосвітніх шкільних занять буде тривати ввесь час. Канікул на Ісуса немає. І наступне урочисте Святе Причастя – це наступна неділя. Прошу вас, діти, пригадуйте вашим батькам кожної суботи ввечері, про те, що завтра маємо йти до храму, до школи учнівства Самого Ісуса Христа. Сьогодні ми чули слова Євангелія про те, в чому полягає життя вічне. Написано: «Вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа»  (Ів. 17:3).  Тож, як можна пізнати Господа Бога Ісуса Христа, не відвідуючи Його школи, школи учнівства Христового? Пригадую, що також і заповідь третю маємо – «Пам’ятай день святий святкувати».  Кожної неділі в нашій Катедрі є чотири Божественні Літургії і маємо можливість самостійно вибрати час учнівства, і час зустрічі з Божественним Учителем».

Звертаючись до хресних батьків владика Йосафат пригадав: «Хресні батьки мають тяжкий обов’язок перед Богом поцікавитись, чи похресник зростає духовно, чи знає правди віри, чи приступив до Першої Сповіді і урочистого Святого Причастя. Яким життям живе ваша духовна дитина. Хресні батьки мають поважне завдання щоденно молитися за свого похресника, щоб дитина зростала у Божій Ласці…»

До рідних батьків першопричасників єпископ сказав: «Батьки дорогі, не шкодуйте своїх дітей в неділю вранці розбудити на Службу Божу. Не шкодуйте своїх сил, щоб дати дітям духовне виховання. Бо інакше старість свою зустрінете в будинку старості, а не при своїх дітях. Це може статись тому, що ви їм не прищепили заповідь «Шануй матір і батька свого…» Жодна освіта, чи будь яка гуманітарна наука, чи вищі студії, не дадуть духовного виховання вашим дітям. Тільки Господь є найкращий Вчитель…»

Цього дня ще довго після недільної Літургії батьки і діти залишались біля Катедрального Собору. Кожна родина хотіла зберегти святкову мить на спільній фотографії з єпископом. А владика Йосафат, як люблячий батько, терпеливо і радісно тридцять шість раз засвідчив на світлинах свою повагу до кожної родини, яка в цей день стала учасником урочистого Свята Родин.