Петрівський піст, чи  Апостольський піст — це  один із чотирьох постів, які торжественно святкує Церква візантійського обряду. Тривалість петрівки залежить від Великодня. Якщо Христове Воскресіння раніше у році, то піст Петрівський довший і навпаки, якщо пізніше — коротший. Цього 2019 року петрівка розпочинається в понеділок 24 червня і закінчується 12 липня на свято Святих і Верховних апостолів Петра і Павла.

Традиція дотримуватися Апостольського посту відома з перших віків християнства. Як повідомляє апостол Павло у Другому листі до Коринтян, апостоли, прийнявши Святого Духа в день П'ятидесятниці, в пості та молитві. "У праці і в знеможенні, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості" готувалися до проповіді Євангелія (2Кор.11).

В Діяннях святих апостолів оповідається, що "після посту і молитви, апостоли й учителі поклали руки на Варнаву й Савла, - майбутнього апостола Павла, - і вирядили їх у дорогу" (Діян. 13, 3).

В «Постановах апостольських» (твір кінця IVст.)  встановлювалося: "Після П'ятидесятниці святкуйте одну седмицю, а потім постіть; справедливість вимагає і радіти після прийняття дарів від Бога, і постити після полегшення плоті".

Традиція апостольського посту набула додаткового розповсюдження

з початком будівництва храмів на честь апостолів Петра і Павла в Римі та Константинополі.

Петрівка не вважається суворим постом, а тому має різні побожні легенди і народні звичаї. Апостол Петро вважається покровителем рибалок. Раніше рибалки молилися йому як покровителю рибного промислу, відправляли молебні, усією громадою збирали на свічку та ставили в церкві перед його іконою. Проте в монастирях колись на петрівку у понеділок, середу й п'ятницю практикували сухоядіння.

Українці люблять петрівку, тому мають багато фольклору пов’язаних із постом та самим празником. Перший день Петрівки вважався початком косовиці сіна. Звідси прислів'я: «хто в Петрівку сіна не косить, той узимку в собаки їсти просить». На Петрівку припадали найдовші дні та найкоротші ночі, тому жінки та дівчата на сонечку білили полотно й прядиво. В петрівських піснях найчастіше оспівуються ці види праці: «Ой мала нічка-петрівочка, не виспалася Наталочка: по горі ходила, тонку біль білила…». А до церкви на Службу Божу несли квіти і віночки, окрасою яких були червоні маки. На свято випікали так звані мандрики. Готували ці коржики із пшеничного тіста, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного «мандрика» і за це її Бог покарав — саме о цій порі вона перестає кувати. У Карпатах та Прикарпатті пастухи влаштовували свято на вигонах та полонинах: пекли мандрики, веселились, змагались, танцювали. Звертаю увагу на те, що тут жодних ворожінь пов’язаних з петрівкою. Бо ж не личить християнину практикуючому підпускати до себе лихі повір’я, чи язичницькі практики. Проте український петрівський фольклор нагадує нам різдвяний піст, який не можемо собі уявити без української колядки.  Петрівка щедра на фольклор:

А на Петра вода тепла,

Лиш би ся купати,

Ой на Петра личко біле,

Лиш би цілувати!

(За В. Скуратівським)

Святий Петро за плугом ходить,

Святий Павло волоньки водить…

(За О. Воропаєм)

Петро з Павлом землю кроплять,

Примирились люди з Богом,

В молитвах пісні заводять…

(За о. Валерієм Сиротюком)

 

Петрівський піст справді легкий, пісенний, молитовний, бо приготовляє нас до Апостольського началія, що є святим послухом у Христовій Церкві.

Ось принагідно подаємо Канони партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви щодо тримання посту, опублікованих у Спецвипуску «Благовісника Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви 2015 року.

Кан. 115 – ПРО ПОСТИ (кан. 882 ККСЦ)

  • 1. Покутна практика посту, покаяння та стриманості, метою якої є надолуження за вчинені гріхи та осягнення більшої досконалості задля особистого освячення, – це найдавніша традиція Української Греко-Католицької Церкви.
  • 2. Усі вірні зобов’язані постити в такі періоди церковного року: Великий піст і Страсний тиждень;  Петрівка – від понеділка після Неділі всіх святих до навечір’я празника Святих Верховних апостолів Петра і Павла (включно);  Успенський піст, або Спасівка, – від свята Перенесення Чесного і Животворного Хреста та Макавейських мучеників до навечір’я Успіння Пресвятої Богородиці (включно);  Різдвяний піст, або Пилипівка, – від дня після свята Апостола Пилипа до навечір’я Різдва Христового:

1) у перший день Великого посту і Страсну п’ятницю – суворий піст, тобто слід утримуватися від вживання м’ясних і молочних продуктів та яєць, а також страв, які містять ці продукти;

2) у перший тиждень Великого посту і впродовж усіх днів Страсного тижня потрібно утримуватися від споживання м’ясних продуктів і страв;

3) у понеділок, середу та п’ятницю інших тижнів Великого посту слід утриматися від споживання м’ясних продуктів і страв; у вівторок та четвер дозволено всі види їжі;

4) в інші пости церковного року вірні зобов’язані: у середу та п’ятницю утримуватися від споживання м’ясних продуктів і страв; у понеділок вівторок та четвер дозволено всі види їжі.

  • 3. Усі вірні зобов’язані дотримуватися посту в такі дні: навечір’я Різдва Христового, навечір’я Богоявлення Господнього, Усікновення Чесної голови святого Івана Хрестителя, Всемірне Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста.
  • 4. У всі п’ятниці року, окрім випадків загальниць, храмового та дванадесятих свят, належить утримуватися від м’ясних продуктів і страв.
  • 5. У всі дні посту та періоди загальниць вірні зобов’язані утриматися від організації та участі в гучних забавах, весіллях, танцях, розвагах та інших подібних заходах.
  • 6. Стосовно звільнення від обов’язку посту потрібно дотримуватися таких положень:

1) Загальницями в УГКЦ є періоди:  від Різдва Христового до навечір’я Богоявлення;  від неділі Митаря і фарисея до неділі Блудного сина; від Пасхи до Томиної неділі;  від Зіслання Святого Духа до неділі Всіх святих;

2) Немає посту в суботи, неділі та дні святкування Нового року (31.12– 01.01) і Незалежності України (24.08);

3) від будь-якого обов’язку посту звільняються:  діти до 14 років та особи, яким виповнилося 60 років; важкохворі; вагітні;  матері після пологів і ті, що годують груддю;  ті, що подорожують (якщо час подорожі перевищує вісім годин);  ті, що важко працюють;  ті, що харчуються зі столу інших;  убогі, котрі живуть з милостині;

4) в окремих випадках звільняти від обов’язку постити може місцевий ієрарх, заохочуючи в цьому разі вірних до здійснення діл побожності та милосердя.

  • 7. Поза межами території верховноархиєпископської Церкви стосовно цього слід дотримуватися місцевих звичаїв.

 

За поданням Єпархіальної комісії  сакрального мистецтва і культури.