Усі вірні Христові, об’єднані в Його Церкві, духовенство, монашество і миряни, несуть відповідальність за реалізацію її спасительної місії у світі: кожен у свій спосіб та на своєму місці. Душею цієї місії є покликання до постійного навернення – преображення та оновлення власного життя силою благодаті Святого Духа, дарованого нам Воскреслим Господом. Таке навернення виражається змаганням до святості, покликанням бути свідком Христа та проповідником Євангелії. Воно стає видимим у ділах християнського милосердя і служінні потребам бідних, у втіленні принципів справедливості, солідарності, любові та миру в реаліях щоденного життя.

Парафія є тим особливим місцем, де формується ідентичність християнина та передається свідоцтво живої віри. Вона є знаряддям у руках Господа, яким Він будує свою Церкву.

Вих. ЧЄ 2019/94

ДЕКРЕТ

На славу Святої, Єдиносущної, Животворящої і Нероздільної Тройці,

Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Божою милістю

ЙОСАФАТ,

єпископ Чернівецький

Відповідно до Декрету Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви про проголошення Парафіяльного правильника УГКЦ разом зі Статутами парафіяльної пастирської та парафіяльної економічної рад ( Вих. ВА 15/544 від 18 листопада 2015 року Божого) та зробивши зміни і доповнення до Артикулів Парафіяльного правильника, згідно з Арт. 157 цього Правильника, та відповідно до Артикула 35 Статуту парафіяльної пастирської ради і Артикула 31 Статуту парафіяльної економічної ради,

постановляю

впровадити зміни та доповнення до Парафіяльного правильника УГКЦ разом зі змінами і доповненнями до Статутів парафіяльної пасторальної та парафіяльної економічної рад у законну силу для всіх парафій Чернівецької єпархії УГКЦ.

Парафіяльний правильник Чернівецької єпархії УГКЦ набуває сили від дня 10 листопада 2019 року Божого та повинен бути опублікований на офіційному веб-сайті Чернівецької єпархії (ugcc.cv.ua).

Текст цього Правильника разом зі Статутами парафіяльної пасторальної та парафіяльної економічної рад має бути також розданий кожному пресвітеру на зборах пресвітерів 18 листопада 2019 року Божого.

 

+ ЙОСАФАТ,

єпископ Чернівецький

о. Руслан Боровий,

канцлер

 

Дано у Чернівцях

при Катедральному Соборі Успіння Пресвятої Богородиці

05 листопада 2019 року Божого в день святого апостола Якова, по плоті брата Господнього.

 

ПАРАФІЯЛЬНИЙ ПРАВИЛЬНИК ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ УГКЦ

ВСТУП

Усі вірні Христові, об’єднані в Його Церкві, духовенство, монашество і миряни, несуть відповідальність за реалізацію її спасительної місії у світі: кожен у свій спосіб та на своєму місці. Душею цієї місії є покликання до постійного навернення – преображення та оновлення власного життя силою благодаті Святого Духа, дарованого нам Воскреслим Господом. Таке навернення виражається змаганням до святості, покликанням бути свідком Христа та проповідником Євангелії. Воно стає видимим у ділах християнського милосердя і служінні потребам бідних, у втіленні принципів справедливості, солідарності, любові та миру в реаліях щоденного життя.

Парафія є тим особливим місцем, де формується ідентичність християнина та передається свідоцтво живої віри. Вона є знаряддям у руках Господа, яким Він будує свою Церкву.

Основою кожної сучасної парафії УГКЦ є величні здобутки свідків геройської віри минулих поколінь, вписані у християнську та національну свідомість сучасників, засвідчену єдністю з наступником апостола Петра та плеканням свого східного обряду і християнської спадщини. Життя парафії, зосереджене на особу та її спасіння, має бути для кожного доступним місцем зустрічі з вічно живим і милосердним Христом Спасителем.

Священик, як парох парафії, відповідальний за пастирську опіку над своїми парафіянами. Така пастирська опіка обіймає відповідальність за проповідь Євангелії, турботу про духовний поступ вірних у їхньому житті з Богом, звершення святих Таїнств та церковних благословень і освячень. Вона також передбачає обов’язок провадити всю спільноту парафіян у молитві, заохочувати до активної участі в богослужіннях, до свідчення особистим життям згідно євангельських чеснот та проповідування Доброї Новини через діла християнського милосердя.

Природа Церкви вимагає активного залучення мирян у життя парафії, оскільки всі охрещені спільно творять єдиний люд Божий. Приймаючи важливе рішення стосовно життя всієї парафії, парох має радиться з парафіянами, а особливо з членами парафіяльних рад, котрі, як консультативні органи, покликані допомагати парохові. Парох повинен дбати про те, щоб усі парафіяни відчували особисту відповідальність за розвиток життя парафії, і таким чином, за краще здійснення місії Церкви.

Сучасна доба ставить перед нами вимогу оновити моделі управління парафією та ведення її організаційних справ взявши за основу канонічні джерела нашої Церкви, документи ІІ Ватиканського Собору та інші рішення Української Греко-Католицької Церкви. Мова йде про необхідність зміцнення в житті парафії таких принципів, як:

– соборність Церкви, згідно з яким парафію творять разом, будучи одним Божим людом, духовенство та миряни, завжди в єдності зі своїм єпархіальним єпископом та Отцем і Главою УГКЦ;

– єдність Божого народу, яка плекається завдяки гармонійному поєднанню даних кожному різних природних талантів та дарів Святого Духа, які слід поставити на служіння спільноті, відповідно до особливості покликання кожного члена парафії;

спів відповідальність кожного охрещеного члена Церкви за долю та місію Церкви, взявши до уваги, зокрема, і принцип субсидіарності, як обов’язок кожного прилучитися в міру своїх сил та можливостей до розбудови Церкви Божої в межах конкретної парафії.

Парафіяльний правильник Чернівецької єпархії УГКЦ окреслює головні аспекти церковного життя та має стати дороговказом як для священнослужителя, так і для мирян. Він має на меті сприяти покращенню нашої спільнотної подорожі до Божого Царства.

Парафіяльний правильник – це підсумок аналізу досвіду Церкви, яким вона хоче допомогти священику в організації душпастирського, фінансового і господарського життя парафії, відповідно до церковного законодавства та роз’яснити йому, як практично реалізувати норми церковного права в повсякденному житті парафіяльної спільноти.

Парафіяльний правильник Чернівецької єпархії УГКЦ, разом зі статутами парафіяльної пасторальної та парафіяльної економічної рад – це офіційний документ, приписи якого зобов’язують усіх вірних Чернівецької єпархії УГКЦ.

ТИТУЛ I. Парафія, загальні положення

Арт. 1. Парафія – це визначена спільнота вірних, заснована єпархіальним єпископом[1] відповідно до норм права, пастирська опіка над якою доручена парохові[2].

Арт. 2. Парох підлягає владі єпархіального єпископа і провадить повірену йому парафіяльну спільноту до святості та єдності з Богом-Отцем через Господа Ісуса Христа у Святому Дусі. Парафія є місцем, де зароджується, зростає і дозріває особиста досконалість християнина.

Арт. 3. Парафія на підставі самого права є юридичною особою[3].

Арт. 4. З огляду на національність, мову, належність вірних до іншої Церкви свого права (Sui Iuris) або через якісь інші визначені законом засади, єпархіальний єпископ за порадою пресвітерської ради може засновувати персональні парафії[4].

Арт. 5. Заснування парафій у церквах монастирів, чернечих інститутів або товариств спільного життя на подобу чернечих, належить виключно до компетенції єпархіального єпископа. Єпархіальний єпископ, за порадою пресвітерської ради і за згодою вищого настоятеля цих інститутів або товариств, здійснює таке заснування парафій на підставі письмової угоди з дотриманням кан. 480 ККСЦ[5].

Арт. 6. § 1. Парафія у своїй діяльності керується нормами ККСЦ, КПП УГКЦ, приписами цього Правильника, нормами й рішеннями єпархіального єпископа та нормами цивільного законодавства;

  1. Парафія, її структури та діяльність, не менше як один раз на п’ять років підлягає канонічній візитації, яку проводить єпархіальний єпископ особисто, або через делегованого священика, відповідно до норм ККСЦ та у спосіб, який подає “Інструкція проведення єпархіальним єпископом канонічної візитації парафії”[6].

ТИТУЛ II. Парафіяльні священнослужителі

Глава 1. Парох

Арт. 7. Парох – це пресвітер, якому єпархіальний єпископ доручив пастирську опіку над вірними у визначеній парафії. Парох діє під владою цього ж єпархіального єпископа[7].

Арт. 8. § 1. Для того щоб пресвітер міг бути іменований парохом, він повинен відзначатися добрими рисами, правильною наукою, дбайливістю про душі, розсудливістю та іншими чеснотами й прикметами для належного виконання парафіяльного служіння[8];

2.Якщо пресвітер одружений, то вимагається, щоб і дружина, і діти, які живуть разом із ним, відзначалися добрими звичаями та поведінкою[9].

Арт. 9. § 1. Право іменувати парохів належить тільки єпархіальному єпископу[10];

2.Під час вакантності єпархіального престолу або перешкоди в його діяльності, до компетенції адміністратора єпархії належить іменувати парохів у тому разі, коли єпархіальний престол був вакантний принаймні один рік[11];

3.В одній парафії має бути тільки один парох, а тому не дозволяється доручати ту саму парафію кільком пресвітерам[12].

Арт. 10. § 1. Іменування пароха, що є членом чернечого інституту або товариства спільного життя на подобу чернечого, відбувається згідно з кан. 284, § 2 ККСЦ, та кан. 37, § 2 КПП[13]. Якщо це іменування пароха здійснює адміністратор єпархії, то діє відповідно до кан. 286, п. 1 ККСЦ[14];

2. Право іменувати монахів парохами належить єпархіальному єпископу, який це здійснює за попереднім дозволом Отця і Глави Церкви[15].

Арт. 11. Уряд пароха є сталим, тому не слід його іменувати на визначений термін, за винятком випадків, коли:

1) ідеться про члена чернечого інституту або товариства спільного життя на подобу чернечого;

2) кандидат погоджується на це письмово;

3) ідеться про спеціальний випадок, що вимагає згоди колегії єпархіальних радників;

4) це дозволяє припис КПП УГКЦ[16].

Арт. 12. Парох може здійснювати душпастирство, що одержав на підставі канонічного призначення, лише після канонічного прийняття парафії, яке відбувається відповідно до приписів літургійних книг[17] та з дотриманням кан. 39 КПП[18].

Розділ 1. Обов’язки та права пароха

Арт. 13. Христос передав свою місію апостолам та їхнім наступникам – єпископам. Парох, будучи особливим співпрацівником і представником єпархіального єпископа в парафії, зобов’язаний дбати, щоб вірні відчували себе пов’язаними зі своїм єпископом, а через нього – з усією Єдиною, Святою, Апостольською і Католицькою Церквою[19].

Арт. 14. Парох виконує свої обов’язки владою, що випливає з його уряду, та реалізує її лише в межах дорученої йому парафії.

Арт. 15. Основним завданням пароха є пастирська опіка над вірними: священне служіння, яке він здійснює через навчання, освячення та управління[20] парафією. Це служіння є участю у Христовому священстві і має на меті формувати особисту і спільнотну єдність парафіян із Пресвятою Трійцею, духовну і людську зрілість, непохитність у вірі, відвагу боронити Христову Церкву та стояти на захисті прав і гідності людини.

Арт. 16. Парох з моменту канонічного прийняття парафії[21] на підставі свого уряду отримує:

1) повноваження та обов’язок проповідувати[22];

2) повноваження уділяти святе Таїнство Покаяння[23], яким може користуватися у всьому світі, хіба що якийсь місцевий ієрарх[24] у спеціальному випадку виразно заперечить[25];

3) у небезпеці смерті та коли фактично не можна звернутися до місцевого ієрарха[26], владу диспензувати від приписаної правом форми вінчання та від усіх інших подружніх перешкод церковного права, публічних чи таємних, за винятком перешкоди свячення[27];

4) владу диспензувати, якщо випадок таємний, від подружніх перешкод, окрім перешкоди свячення й довічного прилюдного обіту чистоти, складеного в чернечому інституті, хіба що йдеться про згромадження єпархіального права[28], якщо ці перешкоди виявляються, коли все готове до вінчання і його не можна відкласти без правдоподібної небезпеки великої шкоди[29];

5) повноваження правосильно благословити подружжя в межах своєї території, якщо принаймні один із наречених належить до УГКЦ[30];

6) владу диспензувати вірних парафії від приватних обітів, але з виправданої причини та якщо диспенза не порушує прав, набутих іншими[31];

7) владу припинити дію обов’язку для вірних його парафії, який випливає з обіту, поки його виконання завдає їм шкоди[32];

8) право приймати до Католицької Церкви мирян східної некатолицької Церкви, які цього просять у присутності двох свідків. Акт прийняття повинен бути зареєстрований у книзі реєстрації парафіян[33];

9) право делегувати в межах своєї парафії вищезазначені повноваження, за винятком повноважень сповідати, хіба що загальне право виразно застерігає щось інше[34].

Арт. 17. Найважливішими священними функціями пароха є:

1) звершення святих Таїнств християнського втаємничення – Хрещення, з дотриманням кан. 677[35] і кан. 678, § 1[36], ККСЦ; Миропомазання, згідно з кан. 694 і 695 ККСЦ[37], і Пресвятої Євхаристії з дотриманням кан. 697, 708 і 710 ККСЦ[38];

2) благословляти подружжя, дотримуючись кан. 302, § 2[39];

3) уділяти святе Таїнство Єлеопомазання хворим[40];

4) хоронити померлих[41];

5) звершувати Божественні Літургії в неділі та свята церковного року[42].

Арт. 18. Дотримуючись норм, встановлених ККСЦ, парох повинен розділяти з парафіяльним сотрудником, як своїм співпрацівником, звершення Святих Таїнств, освячень, похоронів та інших церковних треб[43],.

Арт. 19. § 1. Парох та інші священнослужителі парафії не можуть брати активної участі в політичних партіях та керуванні професійними спілками.

2. Їм також забороняється вести політичну агітацію та брати участь у передвиборчих кампаніях політиків і політичних партій[44].

Обов’язок навчання

Арт. 20. Парох зобов’язаний дбати про те, щоб у парафії, дорученій його пастирській опіці, усім вірним якнайчастіше проповідувалося Слово Боже. Тому він зобов’язаний:

1) навчати вірних правд святої католицької віри, моралі та норм християнського життя;

2) докладати всіх зусиль, щоб Слово Боже стало живим і діяльним у житті всієї парафії та кожного парафіянина зокрема[45];

3)  особисто голосити гомілії під час Божественної Літургії в неділі та дванадесяті свята[46];

4) проповідувати Боже Слова в часі звершення богослужінь в храмі, при уділенні святих Таїнств та церковних благословень і освячень, зокрема Чину Похорону[48];

5) організувати в парафії біблійні гуртки[49], самому їх очолювати або подбати про належний вишкіл здатних до цього осіб;

6) організовувати, відповідно до встановленими приписів, катехизацію всіх доручених його опіці категорій вірних, незалежно віку або стану, особисто брати участь та наглядати за її проведенням[50];

7) старатись залучати до організації катехитичного навчання членів чернечих інститутів та належним чином підготовлених мирян[51];

8) творчо використовувати наявні можливості для католицького виховання дітей і молоді та їх подальшої інтеграції в парафіяльну спільноту[52], та в громадянське суспільство в цілому;

9) дбати про виховання і формацію подружжя і сім’ї на засадах католицької віри та морального вчення Церкви;

10) забезпечити підготовку рідних та хресних батьків дитини, що має бути охрещеною, щоб вони були належно обізнані із значенням святих Таїнств Хрещення і Миропомазання та пов’язаними з ними обов’язками[53];

11) регулярно організовувати в парафії реколекції та місії;

12) дбати про місійний характер душпастирства, особливо звертаючи увагу на т.зв. формальних християн та осіб, які практично є поза Церквою[54];

13) пам’ятаючи про заповіт Христа Спасителя щоб «усі були одно», приділяти належну увагу екуменічним старанням УГКЦ та Католицької Церкви в цілому, щоб спільною молитвою, вірогідним свідченням віри та харитативним служінням нести до людських сердець Божий мир та прагнення єдності всіх у Правді та Єдиній Христовій Церкві.

Арт. 21. Парох, повинен ретельно дбати про свою постійну священичу формацію[55] та брати активну участь в заходах, організованих з цією метою[56].

Обов’язок освячування

Арт. 22. Щоб гідно виконати обов’язок освячування[57], парох повинен:

1) турбуватися про те, щоб відправа Божественної Літургії стала осередком і вершиною всього життя парафіяльної спільноти, а вірні свідомо та активно брали участь у Божественній Літургії та інших богослужіннях[58];

2) постійно заохочувати, щоб належно приготовані вірні якнайчастіше (по змозі щодня, за винятком тих днів, які приписані в кан. 88 3 КПП[59]) приступали до святого Таїнства Пресвятої Євхаристії;

3) задля плекання чеснот християнського життя часто та з охотою уділяти святе Таїнство Покаяння, в разі потреби запрошуючи для цього також інших священиків;

4) заохочувати вірних практикувати родинну молитву та молитовне читання Святого Письма, як могутніх засобів освячення членів «домашньої Церкви»;

5) звершувати богослужіння відповідно до приписів літургійних книг і вказівок єпархіального єпископа, уникаючи будь-яких зловживань[60];

6) суворо дотримуватися всіх канонічних та літургійних приписів щодо хліба і вина, призначених для Євхаристійної жертви[61];

7) засновувати у парафії різні релігійні товариства і молитовні спільноти, заохочувати членів парафіяльної спільноти до участі в них, та надавати їм духовну опіку і провід[62];

8) відповідально організовувати релігійне та суспільно-культурне життя парафіяльної громади.

Арт. 23. Парох повинен часто звершувати Божественну Літургію за вірних довіреної його парафії. У неділі, храмове свято та дванадесяті свята[63] він зобов’язаний її звершувати[64].

Арт. 24. § 1. Якщо б з оправданих причин парох у дні, приписані в Арт. 23, не зміг виконати свого обов’язку служіння Божественної Літургії за довірену йому парафію, то повинен надолужити це найближчим часом.

2.Якщо він звершує своє служіння в кількох парафіях, то може жертвувати лише одну Службу Божу за всіх парафіян довірених йому парафій[65].

Арт. 25. Приймаючи пожертви за відправу Божественної Літургії від вірних іншої Церкви свого права, парох суворо зобов’язаний дотримуватися приписів тієї Церкви стосовно пожертв, хіба що жертводавець постановляє інакше[66].

Арт. 26. Парох повинен дбати, щоб у парафіяльному храмі часто служилися богослужіння добового кола[67]. Передовсім має звершувати Вечірню в навечір’я неділь і свят, а в сам недільний чи святковий день – Утреню[68].

Арт. 27. Парох зобов’язаний щодня публічно або приватно молитися принаймні одну цілісну частину церковного правила: Утреню або всі Часи, або Вечірню, або Повечір’я, або Північну (відповідно до змоги та обставин часу). Тільки поважна причина може звільняти його від цього обов’язку[69].

Обов’язок управління

Арт. 28. Обов’язок управління[70] полягає в батьківській турботі пароха про парафіяльну спільноту в усіх обставинах і сферах її діяльності. Задля відповідального сповнення цього обов’язку парох повинен:

1) розпізнавати таланти і компетенцію членів парафіяльної спільноти та вміло залучати їх до відповідних служінь у самій спільноті та поза нею[71];

2) організовувати ефективну співпрацю з пасторальною та економічною парафіяльними радами;

3) відповідально ставитися до пасторального планування та його реалізації в парафії[72];

4) в питаннях фінансово-господарської діяльності брати до уваги поради членів парафіяльної спільноти з відповідним досвідом;

5) систематично відвідувати родини парафіян, з особливою турботою дбати про осіб похилого віку, немічних, хворих, умираючих та тих, що переживають різні труднощі – одиноких, засмучених, неповносправних, вдів, сиріт, узалежнених осіб і т. п.;

6) підтримувати та розвивати ініціативи, спрямовані духовно-моральне зростання як поодиноких вірних, так всієї парафіяльної спільноти. Особливу увагу приділяти різним парафіяльним об’єднанням та рухам, присвяченим апостолятові та харитативному служінню;

7) максимально використовувати всі можливості для співпраці з виховними та навчальними закладами різних форм власності;

8) сприяти та координувати діяльність парафіяльних структур у співпраці на засадах християнської віри і моралі з відповідними суспільно-політичними та культурними організаціями;

9) дбати, щоб у парафіяльному храмі пропонувалася продукція релігійного характеру відповідного богословського та мистецького рівня, і не розповсюджувалися друковані чи інші матеріали, зміст яких не відповідає християнській вірі та моралі[73];

10) дбати про те, щоб у парафіяльному храмі була чистота, лад і охайність, відповідна Божому домові, та застосовувалися належні засоби безпеки для охорони як святих і дорогоцінних речей, так самого храму[74];

11) дбати, щоб усякого роду заходи, які мають відбуватися під його керівництвом, були організовані за критерієм християнської розсудливості[75].

Обов’язок щодо парафіяльних книг та архіву

Арт. 29. § 1 Ведення парафіяльних книг та архіву, де зберігаються парафіяльні книги, листи ієрархів та інші вхідні й вихідні документи, є важливою складовою частиною уряду пароха[76].

Парох зобов’язаний старанно зберігати всі документи, церковного чи державного походження, які стосуються даної парафії:

а) документи державної реєстрації парафії, права власності на рухоме чи нерухоме майно та земельні ділянки, оренди, купівлі чи відчуження майна, позики, віддання в користування, дозволи державних органів і установ, архітектурні плани, креслення, листування з держустановами, квитанції, загалом всі документи офіційного характеру та діловодства, які мають юридично-правове значення;

б) декрети, розпорядження, дозволи, диспензи та будь-які інші документи, видані місцевим ієрархом чи іншою уповноваженою церковною владою, які стосуються парафії, її духовенства, богопосвячених осіб та мирян, зокрема декрет заснування парафії, іменування священнослужителів парафії та інші;

в) будь-які інші документи чи відомості, які стосуються парафії та її вірних.

3.У кожній парафії повинні бути:

  • книга хрещень і миропомазань;
  • книга вінчань;
  • книга похоронів;
  • касова книга;
  • книга фундацій;
  • книга церковного майна (інвентаризаційна);
  • книга реєстрації парафіян;
  • книга канонічної візитації парафії;
  • книга парафіяльної хроніки;
  • книга прийняття намірень на Божественну Літургію;
  • книга відвідування хворих;
  • книга заміни Пресвятої Євхаристії у кивоті;
  • книги першої Сповіді та урочистого Святого Причастя;
  • протоколи передшлюбних досліджень;
  • протоколи засідань парафіяльних рад[77];

Арт. 30. У книзі реєстрацій хрещень і миропомазань слід зазначати все, що пов’язано з канонічним станом вірних внаслідок прийняття святого Таїнства Подружжя, з дотриманням припису кан. 840, § 3 ККСЦ; внаслідок усиновлення, прийняття святого Таїнства Священства або складання довічної професії в чернечому інституті, приписання до Церкви свого права та її зміна[78]. Відповідні відмітки повинні завжди бути вписані до свідоцтва про хрещення[79].

Арт. 31. Старі парафіяльні книги реєстрацій хрещення і миропомазання, вінчань, пожертв і фундацій, церковного майна слід зберігати довічно в архіві парафії. Стосовно інших книг та документації слід діяти згідно з розпорядженням єпархіального єпископа[80].

Арт. 32. Парох повинен подбати про те, щоб нічого з парафіяльного архіву не потрапило до чужих рук[81]. Парафіяльний архів (документація та книги) повинен бути зачинений, а ключ повинен зберігатися в пароха. Користування документами чи книгами парафіяльного архіву можливе лише за дозволом пароха. В архів слід також помістити та належним чином зберігати всі старовинні, цінні церковні книги, зокрема богослужбові.

Арт. 33. Вся вхідна і вихідна документація парафії повинна зберігатися в парафіяльному архіві та мати порядкову нумерацію, згідно журналу реєстрації документообігу.

Арт. 34. § 1 Свідоцтва про канонічний стан вірних і всі документи, які мають правове значення, повинні бути підписані парохом із зазначенням дня, місця та року їх видання і скріплені парафіяльною печаткою[82]. Копії виданих документів зберігати в парафіяльному архіві;

Якщо свідоцтва про канонічний стан вірних видані повторно чи на заміну втраченого, про це має бути зазначено відповідним штампом «дублікат» на самому свідоцтві.

Обов’язок проживання в парафії

Арт. 35. Парох зобов’язаний проживати в межах своєї парафії, по змозі поряд із парафіяльним храмом. Місцевий ієрарх може дозволити йому проживати в іншому місці за умови, якщо це не перешкоджатиме виконанню парафіяльних обов’язків[83].

Арт. 36. Якщо парох має потребу відлучитися від парафії більше як на тиждень, то зобов’язаний повідомити про це власного місцевого ієрарха і забезпечити собі заступника відповідно до вказівок єпархіального єпископа[84].

Право виступати від імені парафії

Арт. 37. Парох керує всією діяльністю парафії, тому в усіх правових справах, як державного так церковного характеру, він виступає від імені парафії (наприклад, підписує договори та контракти, виступає в суді і т. п.)[85].

Арт. 38. До уряду пароха належить також управління парафіяльним майном. У зв’язку з цим він повинен дотримуватися загальних норм, що містяться в кан. 1007-1054 ККСЦ.

Арт. 39. Парох приймає та звільняє працівників, які найняті для служіння в парафії.

Право на винагороду

Арт. 40. Кожна парафія зобов’язана належно утримувати пароха та інших, канонічно призначених в парафію, священиків та дияконів[86].

Арт. 41. Щодо винагороди та пожертв, за винятком пожертв за відправу Божественної Літургії, про які мова в кан. 715-717 ККСЦ, необхідно дотримуватися таких правил:

1) усі збірки та пожертви, призначені для парафії, повинні бути внесені до парафіяльної каси, та записані до касової книги[87];

2) всі інші збірки та пожертви, проведені в парафії на конкретні цілі, повинні бути записані в касовій книзі та передані згідно з призначенням;

3) із парафіяльної каси виключені ті пожертви, про які чітко відомо, що вони з волі жертводавця призначені для якоїсь іншої мети, а саме пожертви, складені вірними особисто парохові або іншому парафіяльному священнослужителеві за виконання пастирської послуги (напр. хрещення, вінчання, похорон, сорокоуст, поминання, мирування, посвячення домів, йорданські відвідини чи будь-які інші потреби, моління чи благословення). Вони належать особисто тому парафіяльному священнослужителеві, який уділив духовне служіння[88];

4) розмір належної щомісячної винагороди парохові та іншим парафіяльним священикам, визначає єпархіальний єпископ, порадившись із колегією єпархіальних радників і радою з економічних справ, беручи до уваги норми приписів кан. 390 ККСЦ[89]. Крім того передбачається що, відповідно до норм чинного законодавства, священнослужителі є офіційно працевлаштовані в парафії.

Право на відпустку

Арт. 42. Парох має право на щорічну відпустку, тривалість якої становить тридцять календарних днів безперервно або з перервами, якщо не стоїть на перешкоді якась поважна причина. У час відпустки не враховуються дні реколекцій, наукові чи практичні семінари та подібні заходи зі сфери освіти, до участі в яких зобов’язав місцевий ієрарх[90].

Арт. 43. Парох має право на один вихідний день в тижні, хіба що пастирські обов’язки не дають такої можливості.

Розділ 2. Втрата уряду пароха

Арт. 44. Парох втрачає уряд після закінчення визначеного в декреті іменування терміну[91], внаслідок зречення[92], переведення[93], усунення[94], а також позбавлення[95].

Арт. 45. Пароха після закінчення сімдесяти п’яти років проситься, щоб подав зречення з уряду єпархіальному єпископові, який, зваживши всі обставини особи й місця, повинен вирішити про прийняття або відкладення зречення. У разі прийняття зречення єпархіальний єпископ повинен подбати про належне забезпечення та утримання цього священнослужителя[96].

Арт. 46. Парох не втрачає свого уряду після припинення влади єпархіального єпископа, який надав цей уряд.

Глава 2. Адміністратор парафії

Арт. 47. У разі вакантності парафії, відповідно до кан. 297, §1 ККСЦ[97], або якщо парох з певної причини зазнає перешкод у виконанні безпосередніх пастирських завдань (напр. переслідування, заслання чи нездатність), єпархіальний єпископ повинен якнайшвидше іменувати іншого священика адміністратором парафії[98].

Арт. 48. § 1. Доки не іменований адміністратор, опіку над парафією повинен тимчасово прийняти парафіяльний сотрудник. Якщо є декілька парафіяльних сотрудників, то опіку приймає найстарший за пресвітерським свяченням сотрудник;

2.Якщо в парафії немає сотрудника, тимчасову опіку над парафією повинен прийняти парох із найближчої парафії[99];

  1. Той, хто тимчасово прийняв опіку над парафією, повинен негайно повідомити про це єпархіального єпископа[100].

Арт. 49. § 1. Адміністратор парафії має ті самі права й обов’язки, що і парох, хіба що єпархіальний єпископ постановляє щось інше[101];

2.Адміністратор парафії не може чинити нічого, що могло б завдати шкоди правам пароха або парафіяльному майну[102].

Арт. 50. Адміністратор парафії після виконання свого уряду повинен протягом десяти корисних днів здати письмовий звіт парохові, але не швидше від канонічного прийняття парафії останнім[103].

Арт. 51. З огляду на те, що уряд адміністратора є тимчасовим, єпархіальний єпископ з дотриманням кан. 941 ККСЦ[104] повинен якнайшвидше іменувати парохом пресвітера, здатного обійняти цей уряд[105].

Глава 3. Парафіяльний сотрудник

Арт. 52. Якщо для пастирської опіки над парафією є конечним і корисним, то на допомогу пароху можна дати одного або кількох парафіяльних сотрудників, які мають бути пресвітерами[106].

Арт. 53. Парафіяльного сотрудника вільно іменує єпархіальний єпископ, вислухавши думку пароха, хіба що розумно вважає інакше[107].

Арт. 54. Якщо на уряд сотрудника призначено члена чернечого інституту або товариства спільного життя на подобу чернечого, то іменування відбувається з дотриманням кан. 284, § 2 ККСЦ та кан. 37, § 2 КПП[108].

Арт. 55. Парафіяльний сотрудник може бути іменованим або для всієї парафії, або для окресленої частини парафії[109].

Арт. 56. Права і обов’язки парафіяльного сотрудника визначаються нормами ККСЦ[110], КПП УГКЦ[111] та декретом іменування і повинні виконуватися під владою пароха[112].

Арт. 57. § 1. Парафіяльний сотрудник, зважаючи на свій уряд, повинен допомагати парохові у всій парафіяльній службі та в разі потреби заступати пароха. Однак, він не може в неділі та дванадесяті свята звершувати Божественну Літургію за народ довіреної парохові парафії, оскільки цей обов’язок належить лише парохові[113].

2. Як співпрацівник пароха, він повинен подавати йому щоденно значну й дієву допомогу в пастирському служінні. Між парохом і парафіяльним сотрудником повинні існувати братерські стосунки, процвітати взаємна любов і пошана, вони мають допомагати один одному порадами, підтримкою і прикладом, виконуючи опіку над парафією злагоджено та зі спільною дбайливістю[114].

Арт. 58. Зважаючи на свій уряд, парафіяльний сотрудник не наділений повноваженням благословити подружжя. Однак, таке повноваження, навіть загальне, крім місцевого ієрарха, може йому надати також парох у межах парафії; якщо таке повноваження було йому надане, то парафіяльний сотрудник може надавати його в окремих випадках також іншим священикам[115].

Арт. 59. § 1 Стосовно винагороди, слід дотримуватися кан. 63 КПП[116] та Арт. 40-41 цього Правильника;

Стосовно відпустки, слід дотримуватися припису кан. 64 КПП та Арт. 42-43 цього Правильника[117];

Стосовно проживання в парафії, слід дотримуватись кан. 302 § 4 ККСЦ;

Стосовно особистої постійної священичої формації, слід дотримуватись кан. 372 § 1.

Арт. 60. Єпархіальний єпископ може усунути парафіяльного сотрудника з виправданої причини. Якщо ж парафіяльний сотрудник є членом чернечого інституту або товариства спільного життя на подобу чернечого, слід дотримуватися припису кан. 1391, § 2 ККСЦ[118].

Глава 4. Диякон

Арт. 61. Диякон на підставі свячення належить до священнослужителів[119] і приписується до єпархії, для служіння якої посвячується[120].

Арт. 62. Диякон разом із пресвітерами, відповідно до приписів літургійних книг, бере активну участь власним служінням у звершенні Божественної Літургії[121].

Арт. 63. Диякон, приналежний до парафії[122], повинен надавати посильну допомогу пароху та парафіяльним сотрудникам, особливо в катехизації та в організації чи координації благодійної діяльності парафіяльної спільноти[123].

Арт. 64. Диякон має повноваження проповідувати Слово Боже там, де його законно призначено або запрошено[124].

Арт. 65. Диякону не дозволяється голосити гомілію, хіба що на це дасть виразний дозвіл єпархіальний єпископ[125].

Арт. 66. У разі необхідності диякон може під час Божественної Літургії допомагати пресвітеру в роздаванні Пресвятої Євхаристії вірним, але не замість нього[126].

Арт. 67. Диякон може роздавати Пресвяту Євхаристію поза Божественною Літургією тільки за дозволом місцевого ієрарха[127].

Арт. 68. § 1. Стосовно винагороди слід дотримуватися кан. 63 ККП та Арт. 40 та 41 п. 3 цього Правильника.

2.Стосовно відпустки слід дотримуватися припису кан. 64 КПП та Арт. 42-43 цього Правильника[128].

ТИТУЛ ІІІ. Парафіяльні ради та інші парафіяльні служіння[129]

Арт. 69. Усі вірні Церкви Христової несуть відповідальність за реалізацію її спасительної місії у світі, кожен у свій спосіб і відповідно до свого покликання. У парафії здійснюються різні види служіння та діяльності. З огляду на це в парафії повинні бути створені та діяти пасторальна та економічна ради, які б займалися відповідно пасторальними та фінансово-економічними і майновими справами[130]. Ці парафіяльні органи є виборчими, членство в них є добровільною та безкорисною посвятою своїх талантів і досвіду для служіння на славу Божу та добра церковної спільноти.

Глава 1.  Парафіяльна пасторальна рада

Арт. 70. § 1. Пасторальна рада в парафії є дорадчим органом пароха та не має статусу юридичної особи.

  1. Завданням ради є допомагати пароху: аналізувати душпастирську ситуацію в парафії та виклики, які стоять перед нею; складати парафіяльний пасторальний план відповідно до критеріїв та вимог, вказаних у розпорядженнях церковної влади, та його максимально реалізувати; шукати та ефективно використовувати засоби та ресурси для виконання завдань парафії, як місця проповідування Божого Слова, освячення Божого люду та служіння ближньому.

Арт. 71. Пасторальна рада може пропонувати парохові власні ініціативи в ділянці катехитичного навчання і релігійно-культурного виховання вірних та у ділянці харитативного служіння, а також сприяти розвитку інших мирянських ініціатив[131], щоб їх реалізувати у співпраці з парохом.

Арт. 72. Щодо створення пасторальної ради, її головних завдань та служіння, слід звернутися до відповідних норм, поданих у “Статуті парафіяльної пасторальної ради”. (див. Додаток 1)

Глава 2. Парафіяльна економічна рада

Арт. 73. Економічна рада в парафії є дорадчо-консультативним органом пароха та не має статусу юридичної особи.

Арт. 74. § 1. Згідно уряду тільки парох є законним представником парафіяльної спільноти, який має персональне право і обов’язок управителя всього церковного парафіяльного майна[132];

  1. Завданням економічної ради є кваліфіковано допомагати парохові в економічній і майновій областях діяльності парафії, та в адмініструванні її матеріальних дібр.

Арт. 75. Щодо створення економічної ради, її головних завдань та служіння, слід звернутися до відповідних норм, поданих у “Статуті парафіяльної економічної ради”. (див. Додаток 2)

Глава 3. Парафіяльні служіння

Арт. 76. Парох повинен подбати, щоб відповідно до душпастирських потреб у парафії були: катехит, дяк, диригент, скарбник, паламар, дзвонар, та інші працівники, відповідно до потреб парафії.

Дяк

Арт. 77. Дяк повинен бути практикуючим християнином, який відзначається добрим християнським життям, духовністю і моральністю та користується повагою серед парафіян.

Арт. 78. Дяк зобов’язаний мати дяківську освіту або принаймні бути добре обізнаним з уставом богослужінь УГКЦ.

Арт. 79. § 1. Дяк отримує свою посаду через письмове призначення парохом, складання ним прилюдної обіцянки добросовісного служіння в парафіяльній громаді та послуху церковній владі;

2.Обіцянка, про яку йдеться в § 1, складається дяком у присутності пароха перед парафіяльною спільнотою;

3.Рекомендується, щоб дяк по змозі був поставлений у чин читця і співця.

Арт. 80. § 1. Парох має право звільнити дяка після того, як порадиться з парафіяльною пасторальною радою;

2.Підставами для звільнення дяка є: недостатня професійна кваліфікація, недобросовісне виконання обов’язків дяківського служіння (часті або постійні запізнення чи відсутність на служінні, занедбання уставу тощо), аморальний спосіб життя, публічне згіршення, непослух пароху, обмова чи очорнення Церкви, єпископа, священика або парафіян;

3.Обов’язок звільнити дяка за недобросовісне виконання свого служіння та інші моральні провини, наступає після принаймні трьох усних та одного письмового попередження пароха;

  1. Якщо дяк є найманим працівником, то рішення про звільнення має бути видане у письмовій формі, та оформлене згідно норм трудового законодавства.

Арт. 81. Якщо звільненням дяк вважатиме себе несправедливо покривдженим, то може апелювати насамперед до пароха з проханням про зміну або відкликання рішення. Якщо ж це прохання не було задоволене, має право звернутися до місцевого ієрарха.

Арт. 82. Розмір щомісячної винагороди дяка визначає парох, порадившись із парафіяльною економічною радою і взявши до уваги рівень кваліфікації та обсяг виконуваних дяком обов’язків.

Арт. 83. Якщо дяк є і диригентом церковного хору, то йому належить додаткова винагорода за служіння диригентом.

Диригент (Реґент)

Арт. 84. Диригент (реґент) повинен мати диригентську освіту або принаймні добре знати диригентську справу та бути обізнаним з уставом богослужінь УГКЦ, відзначатися побожністю та мати повагу серед парафіян.

Арт. 85. § 1. Диригент (реґент) отримує свою посаду через письмове призначення парохом, складання ним прилюдної обіцянки добросовісного служіння в парафіяльній громаді та послуху церковній владі;

2.Обіцянка, про яку йдеться в § 1, складається диригентом (реґентом) в присутності пароха перед парафіяльною спільнотою;

Арт. 86. Диригентом (реґентом) церковного хору може бути також дяк за умови, що має музичну освіту та відповідну кваліфікацію.

Арт. 87. Диригент (реґент) церковного хору повинен отримувати відповідну винагороду, встановлену парохом за погодженням із парафіяльною економічною радою та з урахуванням рівня кваліфікації та обсягу виконуваних обов’язків.

Арт. 88. § 1. Звільняє диригента (реґента) парох після того, як порадиться з парафіяльною пасторальною радою;

  1. Підставами для звільнення є: недостатня професійна кваліфікація або нездатність належно виконати обов’язки, недобросовісне ставлення до диригентського служіння (часті або постійні запізнення чи відсутність на служінні, занедбання уставу тощо), аморальний спосіб життя, публічне згіршення, непослух пароху, обмова чи очорнення Церкви, єпископа, священика або парафіян;
  2. Обов’язок звільнити диригента (реґента) за недобросовісне виконання свого служіння та інші моральні провини наступає після принаймні трьох усних та одного письмового попередження пароха;
  3. Якщо диригент (реґент) є найманим працівником, то рішення про звільнення має бути видане у письмовій формі, та оформлене згідно норм трудового законодавства.

Паламар

Арт. 89. Паламар повинен бути практикуючим християнином, який відзначається добрим християнським життям, духовністю і моральністю та користується повагою серед парафіян.

Арт. 90. § 1. Паламар отримує свою посаду через письмове призначення парохом, складання ним прилюдної обіцянки добросовісного служіння в парафіяльній громаді та послуху церковній владі;

2.Обіцянка, про яку йдеться в § 1, складається паламарем в присутності пароха перед парафіяльною спільнотою.

Арт. 91. Обов’язками паламаря є:

зберігати ключі від церковних приміщень;

передавати ключі від храму чи інших церковних приміщень лише з виразного дозволу пароха;

вчасно відчиняти й замикати храм;

4) запалювати й гасити світло;

5) дбати про протипожежну безпеку;

6) дбати про чистоту й порядок захристії;

7) добросовісно прислуговувати священнослужителю під час богослужінь: відповідати за кадило й ладан, запалювання свічок, подавання і забирання аналоя тощо;

8) утримувати в чистоті підсвічники, панікадила, кадильниці та іншу церковну утвар (семисвічник, рами ікон, лампади тощо);

9) стежити за станом церковних хрестів, зокрема «Голготи» й патериць;

10) стежити за своєчасним забезпеченням парафіяльного храму свічками, ладаном, вугіллям до кадильниці;

11) виконувати інші доручення пароха.

Арт. 92. § 1. Парох має право звільнити паламаря після того, як порадиться з парафіяльною пасторальною радою;

2.Підставами для звільнення паламаря є: недобросовісне виконання своїх обов’язків (часті або постійні запізнення чи відсутність на служінні, занедбання уставу тощо), аморальний спосіб життя, публічне згіршення, непослух пароху, обмова чи очорнення Церкви, єпископа, священика або парафіян;

3.Обов’язок звільнити паламаря за недобросовісне виконання свого служіння та інші моральні провини, наступає після принаймні трьох усних та одного письмового попередження пароха;

  1. Якщо паламар є найманим працівником, то рішення про звільнення має бути видане у письмовій формі, та оформлене згідно норм трудового законодавства.

Арт. 93. Якщо звільненням паламар вважатиме себе несправедливо покривдженим, то може апелювати насамперед до пароха з проханням про зміну або відкликання рішення. Якщо ж це прохання не було задоволене, має право звернутися до місцевого ієрарха.

Арт. 94. Розмір щомісячної винагороди паламаря визначає парох, порадившись із парафіяльною економічною радою.

Скарбник (бухгалтер)[133]

Арт. 95. Скарбник (бухгалтер) повинен бути практикуючим християнином, що провадить моральний і чесний спосіб життя, вирізняється дбанням про добро Церкви, втішається повагою серед парафіян та має досвід ведення бухгалтерії.

Арт. 96. § 1. Скарбника призначає парох, попередньо порадившись із пасторальною та економічною радами.

  1. Скарбником не може бути однокровний або свояк пароха аж до четвертого ступеня включно[134].

Арт. 97. § 1. Скарбник отримує свою посаду через письмове призначення парохом, складання ним прилюдної обіцянки добросовісного служіння в парафіяльній громаді та послуху церковній владі;

2.Обіцянка, про яку йдеться в § 1, складається скарбником у присутності пароха перед парафіяльною спільнотою.

Арт. 98. Скарбник, з огляду на обов’язки які виконує, є членом парафіяльної економічної ради.

Арт. 99. Завданням скарбника є чесне та відповідальне ведення фінансової та бухгалтерської справ парафії, зокрема:

1) ретельно та дбайливо вести касову книгу парафії[135];

2) у перших числах кожного місяця виплачувати щомісячну винагороду парафіяльним священнослужителям та іншим працівникам парафії;

3) проводити вчасно оплату всіх комунальних та соціальних зобов’язань парафії;

4) зберігати та архівувати всі квитанції про оплату (газ, світло, податки, соціальні внески і т.п.);

5) допомагати пароху вести книгу церковного майна (інвентаризаційну) та своєчасно вносити до неї зміни й доповнення; допомагати готувати щорічний фінансовий звіт та звіт про майновий стан парафії.

Арт. 100. § 1. Без відома пароха скарбник не може розпоряджатися церковними коштами. На будь-які витрати чи оплати він щоразу повинен отримати виразний дозвіл чи розпорядження пароха;

  1. Скарбник не може надавати чи передавати касову книгу парафії іншим особам без виразного дозволу пароха;
  2. Від імені парафії лише парох та скарбник можуть мати право підпису в банківських установах;
  3. Парох повинен щомісячно перевіряти та потверджувати своїм підписом і парафіяльною печаткою запис про баланс коштів та інших матеріальних ресурсів, зроблений скарбником в касовій книзі парафії.

Арт. 101. В залежності від того, чи скарбник виконує своє служіння на добровільних засадах, чи є найманим працівником, рішення про винагороди йому приймає парох, порадившись із економічною радою.

Арт. 102. § 1. Парох має право звільнити скарбника, попередньо повідомивши про це пасторальну та економічну ради;

2.Підставами для звільнення скарбника є: недостатня професійна кваліфікація, недобросовісне виконання своїх обов’язків, зловживання своїм служінням, аморальний спосіб життя, публічне згіршення, непослух пароху, обмова чи очорнення Церкви, єпископа, священика або парафіян;

3.Обов’язок звільнити скарбника за недобросовісне виконання свого служіння та інші моральні провини, наступає після принаймні трьох усних та одного письмового попередження пароха;

  1. Якщо скарбник є найманим працівником, то рішення про звільнення має бути видане у письмовій формі, та оформлене згідно норм трудового законодавства;
  2. Втрата парохом уряду, не є підставою для припинення уряду скарбника.

Арт. 103. Якщо звільненням скарбник вважатиме себе несправедливо покривдженим, то може апелювати насамперед до пароха з проханням про зміну або відкликання рішення. Якщо ж це прохання не було задоволене, має право звернутися до місцевого ієрарха.

Глава 4. Парафіяльна катехитична школа

Арт. 104. Катехитична школа в парафії засновується єпархіальним єпископом з ініціативи та стараннями пароха і парафіяльної спільноти[136].

Арт. 105. § 1. Парох несе відповідальність за катехизацію всіх доручених його опіці вірних будь-якого віку або стану;

  1. Посильну допомогу парохові повинні надавати парафіяльні священнослужителі, катехити, члени інститутів богопосвяченого життя та інші належно підготовлені особи[137].

Арт. 106. § 1. За потреби парох вибирає кандидата на директора катехитичної школи, подаючи кандидатуру до єпархіальної катехитичної комісії для отримання затвердження єпархіальним єпископом;

2.Якщо такої потреби немає, тоді катехитичну школу очолює сам парох або інший парафіяльний священнослужитель, затверджений єпархіальним єпископом.

Арт. 107. Правила заснування парафіяльної катехитичної школи, її структура та кадрова політика, умови та організація праці, а також способи матеріального забезпечення її діяльності, виписані в типовому “Положенні про парафіяльну катехитичну школу”.

Арт. 108. З огляду на комплексний характер навчальної програми катехитичної школи, за згодою пароха, в її рамках можуть провадити гуртки фахово підготовлені миряни (напр. психолог, учитель музики, співу, малювання чи прикладного мистецтва, аніматори тощо).

Глава 5. Парафіяльний катехит

Арт. 109. Катехит – це належно підготовлена особа, покликана та скерована Церквою для допомоги парохові в служінні та вихованні у вірі Божого народу[138].

Арт. 110. Катехит має належати до Католицької Церкви, бути відданим її вченню та вести активне християнське і релігійне життя.

Арт. 111. Катехит повинен пройти відповідну духовну формацію та богословську і педагогічну підготовку, згідно з програмою, затвердженою компетентною церковною владою.

Арт. 112. Кандидат до катехитичного служіння вибирається з парафіяльної спільноти і скеровується на навчання за рекомендацією пароха, або приймається на підставі рекомендації та документів про відповідну освіту та кваліфікацію.

Арт. 113. На підставі кваліфікації та відповідальності вимогам до катехитичного служіння, єпархіальний єпископ іменує до уряду катехита кожного окремого кандидата та визначає місце і термін його служіння[139].

Арт. 114. § 1. Катехитичне служіння може бути виконуване на добровільних засадах або на підставі трудового договору;

  1. Для належного економічного і матеріального забезпечення катехитичного служіння та оплати праці катехитів, єпархіальний єпископ може видати окреме розпорядження.

Арт. 115. Права та обов’язки катехита є визначені у «Катехитичному правильнику УГКЦ».

Арт. 116. § 1. Право відкликати або усунути катехита від служіння має лише єпархіальний єпископ: на власне прохання катехита; на підставі обставин, несумісних з даним урядом, або з огляду на інші об’єктивні причини, вказані у проханні пароха, директора катехитичної школи, голови деканального катехитичного осередку, або голови єпархіальної катехитичної комісії;

  1. Якщо катехит є найманим працівником, то рішення про звільнення має бути видане у письмовій формі, та оформлене згідно норм трудового законодавства.

Глава 6. Парафіяльні мирянські спільноти

Арт. 117. Щоб розкривати та розвивати таланти кожного члена парафіяльної спільноти, для створення в ній родинної атмосфери та сприяти духовному зросту парафіян, наполегливо заохочується засновувати в парафії різні релігійні мирянські спільноти, як наприклад: «Апостольство молитви», «Матері в молитві», «Марійська дружина», «Вівтарне братство», «Українська молодь – Христові», «Товариство українських студентів-католиків «Обнова», «Віра і світло», «Справжня любов чекає», «Подружні зустрічі» та інші.

Арт. 118. У парафії можуть діяти також братства та сестринства з відповідною внутрішньою структурою, статути яких затверджує єпархіальний єпископ.

Арт. 119. Усі парафіяльні спільноти можуть діяти лише за дозволом та під духовною опікою пароха.

ТИТУЛ ІV. Фінансова та господарська діяльність парафії

Арт. 120. Миряни мають обов’язок дбати про матеріальні потреби Церкви, щоб вона мала засоби, необхідні для осягнення властивих їй цілей, головно для здійснення богослужінь, місійного, катехитичного та харитативного служіння, а також для того, що необхідне для належного утримання служителів[140].

Арт. 121. Парафія забезпечує свої матеріальні потреби на основі повного господарського розрахунку та самофінансування.

Арт. 122. Фінансові надходження парафії складаються з добровільних пожертв фізичних і юридичних осіб та інших, не заборонених церковним і цивільним законодавством джерел.

Арт. 123. § 1. Парафія може мати свій банківський рахунок. Право підпису банківських документів належить пароху та скарбнику (бухгалтеру);

  1. Парох має право розпоряджатися поточним рахунком у банку, попередньо заслухавши думку парафіяльної економічної ради.

Арт. 124. § 1. Парох несе повну відповідальність за фінансову та господарську діяльність парафії;

  1. Право перевіряти фінансову та господарську діяльність парафії має єпархіальний єпископ або той, кому він це законно делегує.

Арт. 125. Без дозволу пароха скарбник або члени парафіяльних рад не можуть самостійно проводити в парафії грошові збірки та будь-яким чином розпоряджатися парафіяльними коштами.

Арт. 126. § 1. Парафія повинна відраховувати кошти на потреби єпархіальної курії (катедратик) у розмірі, установленому єпархіальним єпископом, а також на інші загальноцерковні потреби, відповідно до рішень компетентної церковної влади;

  1. Парафія повинна сплачувати за парафіяльних священнослужителів та працівників соціальні відрахування в державні, недержавні чи церковні фонди згідно норм, встановленим державним законом та компетентною церковною владою;
  2. Відповідальним за вчасне внесення коштів, про які йде мова в § 1,2, є парох.

Арт. 127. Парох, заслухавши думку парафіяльної економічної ради, має право визначати винагороду працівникам парафії.

Арт. 128. Парафіяни мають бути свідомі обов’язку винагороджувати священнослужителям парафії та дякý за служіння при виконанні треб.

Арт. 129. Єпархіальному єпископу належить установлювати правила пожертв з нагоди відправ Божественної Літургії, уділення святих Таїнств, освячень і благословень або будь-яких інших літургійних відправ[141].

Арт. 130. § 1. Парафія повинна мати належний парафіяльний будинок з відповідними умовами для постійного проживання парафіяльного священика та його родини;

2.Якщо на території парафії немає парафіяльного будинку, то парафіяльна спільнота повинна старатися знайти господарсько-фінансові можливості щоб його спорудити;

  1. Крім забезпечення житлом священнослужителів, в парафіяльному будинку має бути парафіяльна канцелярія та місце для проведення різних парафіяльних зустрічей (якщо цього немає вже в іншому місці);
  2. Парафіяльний будинок є власністю парафії.

Арт. 131. § 1. Парафія виділяє кошти на утримання парафіяльного будинку, зокрема: оплачує використану електроенергію, газ, воду, тепло, стаціонарний телефон (місцеві розмови), інтернет, а також на ремонтні роботи та благоустрій належної до нього території;

  1. Єпархіальний єпископ може встановити ліміти річних витрат на утримання парафіяльного будинку.

Арт. 132. § 1. Якщо священик мешкає в парафії у власному будинку (за відсутності парафіяльного), парафія оплачує половину витрат, пов’язаних із його утриманням;

  1. Якщо парафія має парафіяльний будинок, а парох відмовляється мешкати в ньому, або парафія хоче його будувати, але парох противиться будівництву, то тоді парафія не оплачує фінансових витрат, пов’язаних із утриманням власного помешкання священика та витрат на добирання до парафії;

3.Якщо парафіяльний священик змушений з об’єктивних причин проживати поза територією парафії, тоді парафія оплачує йому транспортні витрати;

4.Якщо священик, якому доручена пастирська опіка кількох парафій, проживає в парафіяльному домі однієї з них, тоді витрати, пов’язані з добиранням до іншої, покриваються останньою. В цьому випадку парафія, до якої добирається священик, повинна взяти часткову відповідальність за утримання парафіяльного дому пароха.

Арт. 133. Керуючись духом християнської любові та солідарності, парафія повинна бути готовою ділитися своїми матеріальними засобами з потребуючими спільнотами, особливо на місійних теренах.

Арт. 134. Обов’язком парафіяльної спільноти на чолі з парохом є дбати про належне утримання храму, дзвіниці, прихрамової території та іншого церковного майна парафії.

Арт. 135. Парафіяльні храми та каплиці повинні будуватися з письмового дозволу єпархіального єпископа, дотримуючись архітектурних, канонічних та літургійних приписів[142], відповідно до норм чинного церковного і цивільного законодавства.

Арт. 136. Храми, дзвіниці, пам’ятники та інші споруди, передані у власність чи постійне користування парафіяльній громаді, які є пам’ятками архітектури загального чи місцевого значення, повинні дбайливо зберігатися. Будь-які роботи з їх ремонту чи реконструкції можуть проводитися зі згоди церковної влади та з дозволу і під наглядом компетентних державних органів.

Арт. 137. Парафіяни повинні дбати про збереження належного порядку на місцевому цвинтарі, незалежно від форми власності.

Арт. 138. Каплиці, хрести, фігури, пам’ятники та могили героїв національно-визвольних змагань з прилеглою до них територією, повинна доглядати парафіяльна громада із залученням до цього молодіжних та громадсько-політичних організацій даного населеного пункту.

ТИТУЛ V. Кінцеві положення

Арт. 139. Вихід частини вірних із членів парафії законно заснованої управлінням єпархії Української Греко-Католицької Церкви, позбавляє їх будь-яких майнових претензій на власність парафії.

Арт. 140. У разі виходу всієї парафіяльної спільноти з-під юрисдикції Української Греко-Католицької Церкви, законне майно парафії залишається власністю правонаступника, а саме юридичної особи засновника – єпархіального управління.

Арт. 141. До компетенції єпархіального єпископа належить внесення змін і доповнень до Артикулів цього Правильника.

Арт. 142. Парафіяльний правильник Чернівецької єпархії УГКЦ, з впровадженими змінами та доповненнями, набирає чинності, відповідно до норм права[143].

 

 

Додаток 1.

СТАТУТ ПАРАФІЯЛЬНОЇ ПАСТОРАЛЬНОЇ РАДИ

 Церква Христова є спільнотою осіб, які через таїнство Хрещення звільнені від гріха, відроджені до нового життя і стали її повноцінними членами. Саме через згадане таїнство Хрещення вірні творять Божий народ і покликані здійснювати місію, яку Господь доручає і довіряє Церкві виконувати у світі.

Будучи її членами, вірні покликані дбати про добро всього організму, яким є Церква – таїнственне Тіло Христа. Ця свідомість співвідповідальності за добро святої матері Церкви закладається в серце людини змалечку, щоби, зростаючи, кожна особа почувалася членом Церкви не лише через формальну приналежність, а й через живу участь у житті певної парафіяльної спільноти. Підростаючи, кожна молода людина, попри загальні духовні цінності, має формувати в собі відчуття співвідповідальності та переживання за добро спільноти, до якої належить.

Оскільки Церква Христова є тим «ковчегом», в якому люди покликані знаходити спасіння, усі вірні повинні вболівати за спасіння всіх її членів, ініціативних і менш активних. Церква через ієрархічну владу покликана  проповідувати спасіння й звіщати, що Царство Боже близько, а тому всі її члени на чолі з пастирем і духовним отцем повинні тільки під його керівництвом організовувати різноманітні пасторальні заходи, які б допомагали навертати людей до життя святими таїнствами в Церкві Христовій, заснованій на Петрі (пор. Мт. 16, 18).

Ієрархічна структура Церкви Христової має також основну мету – звіщати Царство Боже й дбати, щоб це «звіщання» не залишило нікого поза увагою. Здійснює Церква це пастирське служіння на місцях (парафіях) із допомогою парафіяльних священнослужителів, котрі можуть користати з підтримки пастирської ради, члени якої, обрані згідно із статутом, будуть дієвими помічниками для пароха в усіх парафіяльних пастирсько-євангелізаційних ініціативах.

Свята матір Церква, дбаючи про спасіння душ, закликає духовенство й вірних почуватися співвідповідальними за церковну спільноту, беручи на себе обов’язки сприяти її розвитку й діяльності. І якщо парох, який очолює пастирську раду, дає якесь доручення, парафіяни повинні мати добру волю і братися за його виконання.

Вступні положення

Арт. 1.  Відповідно до приписів канону 295 Кодексу канонів Східних Церков (ККСЦ), що каже: «У парафії повинні бути, згідно з приписами партикулярного права власної Церкви свого права, відповідні ради, які займалися б пастирськими й економічними справами», та канону 41 Канонів партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви УГКЦ, у Парафії «_________________________»[2] створено парафіяльну пастирську раду (далі - пастирська рада), що служить парафіяльній спільноті для зростання всієї Церкви та виконання її місії у світі.

Арт. 2. Пастирська рада є дорадчим органом при парафії і не є юридичною особою в Церкві. Вона створена, щоб разом із парохом систематично обговорювати пасторальну ситуацію в парафії, наголошуючи на посланництві парафіяльної спільноти, яка є місцем проповідування Божого Слова, освячення Божого люду, духовного зростання та служіння ближньому. 

Арт. 3. Вирішення питань, які стосуються душпастирського уряду, належить лише до компетенції пароха, котрий несе відповідальність за парафію перед єпархіальним єпископом. Парох повинен із готовністю вислуховувати поради пастирської ради й розважливо брати до уваги її пропозиції під час прийняття рішень.

Арт. 4. У разі виникнення систематичних і суттєвих розбіжностей у рішеннях пароха та порадах пастирської ради справу може бути передано на розгляд місцевого ієрарха.

Арт. 5. У своїй діяльності пастирська рада керується Кодексом канонів Східних Церков, Канонами партикулярного права УГКЦ, Парафіяльним правильником УГКЦ, декретами й вказівками єпархіального єпископа та цим Статутом.

Структура та склад ради

Арт. 6. До пастирської ради обираються лише повнолітні особи, які є вірними УГКЦ, відзначаються доброю вірою, провадять моральний спосіб життя, беруть активну участь у житті своєї парафії, вирізняються дарами мудрості, розважливості, умінням спілкуватися та працювати з іншими людьми, а також є фахівцями в певній ділянці, корисній для служіння, та виявляють готовність присвятити свій час і вміння для добра парафіяльної спільноти. Такі особи повинні мати тимчасове або постійне місце проживання на території парафії, відповідно до приписів канону 912 ККСЦ.

Арт. 7. До пастирської ради входять:

1) члени силою права та уряду: парох, сотрудники, диякони (якщо вони є); інші душпастирі непарафіяльних храмів, що є на території парафії; представники від кожного з інститутів богопосвяченого життя, що діють на території парафії;

2) члени, вибрані парафіяльною спільнотою: чоловіки й жінки, що є вірними цієї парафії та відповідають вимогам, передбаченими арт. 6 цього Статуту;

3) члени, призначені парохом, зважаючи на їх спеціальну компетентність, але не більше 1/3 від загальної кількості членів;

4) в Катедральному Соборі, де є осідок єпископа, в часі праці ради, якщо на думку єпископа буде корисним, він може додатково призначити своїм декретом членів пастирської ради, але не більше 1/3 від загальної кількості всіх членів та на час, що є вже визначений для цієї ради;

5) в Катедральному Соборі, де є осідок єпископа, він може бути присутній на засіданнях ради, але принаймні раз на рік має очолити засідання ради, подаючи основні напрямні пасторальної праці на цілий рік. Також єпископ, в свою чергу, має вислухати кожного члена ради, особливо щодо візії розвитку пастирського життя Катедрального Собору та пасторального планування.

Арт. 8. Головою пастирської ради є парох.

Арт. 9. Кількість членів пастирської ради має пропорційно відповідати кількості членів парафії. Однак вона не повинна налічувати менше ніж 5 та не перевищувати 20 членів, проте їх кількість може змінюватися залежно від величини парафії та її активності.

Арт. 10.  Члени пастирської ради обираються на загальних зборах парафіян. Про скликання загальних зборів парафіян парох зобов’язаний повідомити всіх парафіян принаймні за три тижні.

Арт. 11. На вибори парох повинен запросити протопресвітера як представника єпархіального єпископа певного округу, або у випадку перешкоди іншу особу делеговану єпископом.

Арт. 12.  Вибори відбуваються відповідно до приписів канонів 947-960 ККСЦ.

Арт. 13.  Дві третини членів пастирської ради обирають самі парафіяни шляхом голосування відповідно до п. 2, арт. 7, а решту призначає парох, ураховуючи тих, про яких мова в п. 3, арт. 7 цього Статуту. Кандидатів для обрання рекомендує парох.

Арт. 14. З-поміж членів ради слід обрати секретаря, обов’язком якого є вести протокол засідань пастирської ради.

Арт. 15. Протягом 15 днів від обрання пастирської ради парох повинен звернутися до місцевого ієрарха з проханням затвердити склад ради. Пастирська рада законно починає свою діяльність тільки після її затвердження місцевим ієрархом.

Арт. 16. Члени пастирської ради повинні скласти обіцянку сумлінно виконувати свої обов’язки (текст обіцянки наприкінці цього Статуту).

Арт. 17. Служіння пастирської ради має суспільний характер, а тому ніхто не може вимагати винагороди за нього.

Арт. 18. Повноваження пастирської ради тривають 3 роки.

Компетенція

Арт. 19. Основним і первинним завданням пастирської ради є підтримувати пароха порадою та допомогою в його апостольській і соціально-харитативній діяльності в парафії. При цьому пастирська рада має право пропонувати власні ініціативи, особливо в ділянці катехизування і виховання вірних будь-якого віку й стану[3] та в ділянці харитативного служіння[4], і дієво підтримувати пароха в їхній реалізації, докладати необхідних зусиль для розвитку різних мирянських ініціатив, рухів і спільнот[5].

Арт. 20. Інші завдання пастирської ради:

1) започатковувати й розвивати апостольську ініціативу серед парафіян;

2) координувати різні релігійні заходи;

3) допомагати парафіяльним священнослужителям і катехитам у душпастирській праці;

4) опікуватися хворими та старшими членами парафії, зокрема тими, які потребують допомоги;

5) сприяти розвиткові та поглибленню молитовного й релігійного життя в парафії;

6) старатися про формування доброї суспільної думки про Церкву, саму парафію та духовенство;

7) сприяти збереженню і розвитку серед членів парафіяльної спільноти церковної та громадської свідомості, основаної на християнських принципах;

8) співпрацювати з усіма спільнотами, що діють при парафії;

9) дбати у співпраці з парафіяльною економічною радою про гідне фінансове забезпечення та збереження матеріального майна парафії;

10) підтримувати та координувати пасторальну діяльність парафії відповідно до декретів і вказівок єпархіального єпископа;

11) допомагати парохові в здійснені пасторального планування в парафії, відповідно до «Посібника з пасторального планування»;

12) скеровувати до парафіяльної економічної ради пасторальні потреби, які мають матеріальний та економічний характер;

13) допомагати священнослужителям парафії дбати про красу, охайність парафіяльного храму, інших церковних споруд, парафіяльних будинків і прилеглої до них території;

14) аналізувати дійсний стан парафіяльного життя та пропонувати дії щодо його покращення й вдосконалення, виправлення можливих хиб, недоліків;

15) за дорученням пароха виконувати інші завдання та служіння.

Діяльність

Арт. 21. Засідання пастирської ради повинні відбуватися:

1) принаймні раз в квартал, а по можливості раз на два місяці;

2) коли парох буде вважати це за необхідне;

3) під час візитації парафії чи за іншої потреби, за особливим рішенням місцевого ієрарха.

Арт. 22. Скликання засідання пастирської ради, визначення порядку денного та головування на засіданнях належить до компетенції пароха.

Арт. 23. Члени пастирської ради мають право кожного разу вносити свої пропозиції до порядку денного, оголошуючи їх парохові заздалегідь.

Арт. 24. У разі законної відсутності пароха головує на засіданнях парафіяльної ради той, хто його тимчасово заступає.

Арт. 25.  § 1. Усі голосування, що відбуваються під час засідань, слугують волевиявленням пастирської ради. Рішення вважається прийнятим, коли воно ухвалене абсолютною більшістю присутніх. Якщо ж кількість голосів була рівна, тоді голова своїм голосом повинен переважити.

  • 2.Рішення, прийняте більшістю, хоч зазвичай є пасторально необхідним, усе ж має дорадчий характер. Остаточне рішення про його впровадження належить пароху та компетентній церковній владі загалом.

Арт. 26.  Рішення пастирської ради оформляється в протоколі, який підписує голова, секретар та всі присутні на засіданні члени.

Арт. 27. Усі протоколи засідань пастирської ради повинні зберігатися в архіві парафії.

Арт. 28. На засідання пастирської ради для допомоги у вирішенні певних питань парох може запросити компетентних осіб.

Арт. 29. Розгляд фінансових і майнових справ парафії є компетенцією парафіяльної економічної ради, завдання якої окреслені окремим Статутом. У разі необхідності пастирська рада своїми порадами повинна допомагати парафіяльній економічній раді у виконанні її завдань.

Арт. 30. Важливіші рішення пастирської ради потрібно довести до відома всіх парафіян шляхом усного оголошення, або опублікування в «Парафіяльному віснику», якщо такий є, або розміщення тексту на парафіяльній дошці оголошень.

Арт. 31. Усі члени парафії мають право цікавитися діяльністю пастирської ради та висловлювати свої пропозиції чи зауваження стосовно її діяльності або рішень.

Втрата членства та припинення діяльності

Арт. 32. Втрата статусу члена пастирської ради настає в разі смерті, зречення, закінчення терміну обрання або переїзду члена ради на постійне місце проживання поза канонічну територію парафії.

Арт. 33. § 1. Підстави для позбавлення членства в пастирській раді:

1) неоправдана відсутність на зібраннях пастирської ради два рази підряд;

2) поведінка, яка завдає великої шкоди парафії та добру Церкви, неморальна поведінка, відступництво від віри або єдності з Католицькою Церквою, сіяння бунту, непослуху церковній владі.

  • 2.Про виключення вирішують усі члени пастирської ради таємним голосуванням. Щоб виключення було правосильне, вимагається абсолютна більшість голосів.

Арт. 34. За порадою пароха місцевий ієрарх може розпустити пастирську раду, якщо вона не виконує своїх завдань, перевищує свої повноваження або її діяльність заподіює шкоду парафіяльній спільноті.

Прикінцеві положення

Арт. 35 Єпархіальний єпископ має право вносити зміни та доповнення до цього Статуту.

Арт. 36 Цей Статут, затверджений компетентною церковною владою, набирає чинності з моменту його проголошення, відповідно до норм права[6].

Обіцянка члена парафіяльної пасторальної ради

Я, (ім’я та прізвище особи), приймаючи обов’язки члена парафіяльної пастирської ради, в ім’я Пресвятої Трійці обіцяю сумлінно виконувати покладені на мене обов’язки у межах та відповідно до способу, визначеного Кодексом канонів Східних Церков, Канонами партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви та відповідними Статутами.

Тож допоможи мені, Боже, у Тройці Святій єдиний, молитвами Пресвятої Богородиці і всіх святих та це Святе Євангеліє!

  1.  Місце складання обіцянки (місцевість, храм/парафія)

День святого

Дата

  1.  Підпис особи, що склала обіцянку

Ім’я та прізвище

  1.   Підпис пароха

Ім’я та прізвище

  1. Підпис одного з членів парафіяльної Пастирської ради

Ім’я та прізвище

 

 

Додаток 2.

Статут парафіяльної економічної ради

Вступ

Церква Христова є спільнотою вірних, які, користаючи зі спасительних заслуг нашого Господа, прямують до Царства Божого. Цим шляхом спасіння та прямуванням до вічності в небі є земне життя людини. Саме живучи на землі та приймаючи за правду те, що  Бог об’явив, а Церква подає до вірування, людина наближається до щасливого майбутнього, що Господь підготував тим, які Його люблять.

Але поки людина живе на землі, користаючи зі всіх створінь, даних їй Богом, її життя має подвійну мету: дбати про спасіння душі, переживаючи за активну участь у житті Церкви через святі таїнства, а також дбати про гідне життя тіла чи людської особи в цілому, що супроводжує саме земне життя аж до моменту смерті.

Оскільки людина – це суспільна істота, її земне життя проходить у спільноті інших осіб і вона є членом матеріальних процесів, які більшою чи меншою мірою стосуються всіх людей на планеті. Також людина через таїнство Хрещення починає належати ще й до іншої спільноти, яка поєднує в собі два рівні – матеріальний і духовний.

Таким способом людина належить до парафії, окресленої території, на якій проживають вірні й так творять «приналежність» до цієї церковної одиниці. Утворення, життя й діяльність цієї спільноти вимагає також матеріальних витрат. Звичайно, будь-яка парафія самофінансується, бо кожен вірний свідомий своєї відповідальності за розвиток і життя спільноти, родини, до якої належить.

Відповідальний за всі процеси, пов’язані з матеріальними витратами, тобто пошук і адміністрування необхідними ресурсами, є парох (адміністратор) парафії. Для допомоги йому Церква радить утворювати парафіяльну економічну раду. Усі члени ради, вибрані згідно зі статутом, мають як обов’язок допомагати пароху й винятково під його керівництвом дбати про відповідний і достойний стан парафіяльної спільноти, парафіяльного храму та всього того, що пов’язане з життям і діяльністю парафії.

Парафіяльна економічна рада повинна допомагати та шукати відповідні ресурси, щоб Церква Христова мала можливість належно здійснювати свою місію «звіщання Царства Божого». Тут ідеться про різні пастирські ініціативи, серед яких катехизація дітей і молоді, християнські табори, прощі тощо, для здійснення яких потребується чималих фінансових затрат, як також належне утримання храму, парафіяльних священиків. Рада повинна розвивати місійний дух (допомагати парохові фінансувати катехизаційно-євангелізаційні ініціативи) та дух милосердя (допомагати підтримувати діла милосердя в різних напрямках).

Вступні положення

Арт. 1.  Відповідно до приписів канону 295 Кодексу канонів Східних Церков (ККСЦ), що каже: «У парафії повинні бути, згідно з приписами партикулярного права власної Церкви свого права, відповідні ради, які займалися б пастирськими й економічними справами», та канону 41 Канонів партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви (КПП УГКЦ)  у парафії «_________________________________»[7] створено парафіяльну економічну раду (далі - економічна рада) як орган, що служить парафіяльній спільноті.

Арт. 2. Економічна рада є дорадчо-консультативним органом, покликаним допомагати парохові своїми порадами в економічній і майновій сферах діяльності парафії.

Арт. 3. Згідно з приписами церковного законодавства тільки парох керує всією діяльністю парафії і тому в усіх економічних, майнових та господарських справах лише він виступає від імені парафії.

Арт. 4.  Економічна рада своєю діяльністю не заміняє пароха в управлінні парафіяльним майном.

Арт. 5. У своїй діяльності економічна рада керується Кодексом канонів Східних Церков, Канонами партикулярного права УГКЦ, Парафіяльним правильником УГКЦ, декретами і вказівками єпархіального єпископа та цим Статутом.

Структура і склад ради

Арт. 6.  Головою економічної ради є парох. Він повинен прислухатися до думки економічної ради.

Арт. 7.  До складу економічної ради можуть бути обрані повнолітні особи, які є вірними УГКЦ, мають відповідні знання, ведуть моральний і чесний спосіб життя, беруть активну участь у житті парафії, вирізняються даром мудрості, розважливості, умінням співпрацювати з іншими людьми та готовністю присвятити свій час і таланти для добра парафії. Такі особи повинні мати тимчасове або постійне місце проживання на території парафії відповідно до приписів канону 912 ККСЦ.

Арт. 8.  § 1. Економічна рада складається з 4 або 6 членів, проте їх кількість може змінюватися залежно від величини парафії та її економічної діяльності.

  • 2. Члени економічної ради обираються терміном на 3 роки. Вони можуть обиратися на наступні терміни, але є доцільним, щоб принаймні частково змінювався її склад.

Арт. 9 До економічної ради входять:

1) члени силою права та уряду: парох, сотрудники, диякони (якщо вони є); інші душпастирі непарафіяльних храмів, що є на території парафії; представники від кожного з інститутів богопосвяченого життя, що діють на території парафії;

2) члени, вибрані парафіяльною спільнотою: чоловіки й жінки, що є вірними цієї парафії та відповідають вимогам, передбаченими арт. 7 цього Статуту;

3) члени, призначені парохом, зважаючи на їх спеціальну компетентність, але не більше 1/3 від загальної кількості членів;

4) в Катедральному Соборі, де є осідок єпископа, в часі праці ради, якщо на думку єпископа буде корисним, він може додатково призначити своїм декретом членів економічної ради, але не більше 1/3 від загальної кількості всіх членів та на час, що є вже визначений для цієї ради;

5) в Катедральному Соборі, єпископ може бути присутній на засіданнях ради, але принаймні раз на рік має очолити засідання ради, подаючи основні напрямні для праці на цілий рік. Також єпископ в свою чергу має вислухати кожного члена ради, особливо щодо візії розвитку економічно-господарського життя Катедрального Собору.

Арт. 10. Головою економічної ради є парох.

Арт. 11.  Члени економічної ради обираються на загальних зборах парафіян. Про скликання загальних зборів парафіян парох зобов’язаний повідомити всіх парафіян принаймні за три тижні.

Арт. 12. На вибори парох повинен запросити протопресвітера як представника єпархіального єпископа певного округу, або у випадку перешкоди іншу особу делеговану єпископом.

Арт. 13.  Вибори відбуваються відповідно до приписів канонів 947-960 ККСЦ.

Арт. 14.  Дві третини членів економічної ради обирають самі парафіяни шляхом голосування відповідно до п. 2, арт. 7, а решту призначає парох, ураховуючи тих, про яких мова в п. 3, арт. 7 цього Статуту. Кандидатів для обрання рекомендує парох.

Арт. 15. Членами економічної ради не можуть бути однокровні або свояки пароха аж до четвертого ступеня включно[8].

Арт. 16.  Скарбник (бухгалтер) силою свого уряду є членом економічної ради. До його обов’язків входить також реєструвати прибутки й витрати парафії у відповідних касових книгах.

Арт. 17. З-поміж членів ради слід обрати секретаря, обов’язком якого є вести протокол засідань економічної ради.

Арт. 18. Протягом 15 днів від обрання ради парох повинен звернутися до місцевого ієрарха з проханням затвердити склад ради. Економічна рада законно починає свою діяльність тільки після її затвердження місцевим ієрархом, та прилюдного прийняття її членами обіцянки сумлінно виконувати свої обов’язки (текст обіцянки наприкінці цього Статуту).

  • 2.Текст обіцянки повинні підписати всі обрані та призначені члени. Цей документ зберігається в архіві парафії.

Компетенція

Арт. 14. У питаннях продажу й купівлі парафіяльного майна, надання його в оренду, витрат на суму, що перевищує третину середньомісячного доходу парафії, та щодо інших значних видатків парох зобов’язаний заслухати думку економічної ради.

Арт. 15.  Продаж або купівля парафіяльного майна та інші значні витрати, що перевищують максимальну суму, установлену єпархіальним єпископом, здійснюються лише за згодою єпархіального єпископа.

Арт. 16. Завдання економічної ради:

1) допомагати парохові в управлінні рухомим і нерухомим майном парафії;

2) займатися пошуком додаткових коштів на потреби парафії, крім звичайних пожертв вірних;

3) порадившись із парохом, визначати місячні мінімальні розміри добровільних пожертв вірних, призначених для парафії;

4) дбати та допомагати про належне збирання внесків і пожертв;

Арт. 17.  До завдань економічної ради належить підготовляти щорічний план доходів і витрат, передбачених для діяльності парафії на наступний рік.

Арт. 18. У кінці кожного календарного року парох інформує громаду про діяльність економічної ради, а скарбник (бухгалтер) представляє фінансовий звіт перед всією парафією.

Арт. 19. Якщо є відповідне розпорядження єпархіального єпископа, то копію річного звіту слід надіслати до єпархіальної курії.

Діяльність

Арт. 20.  Економічна рада повинна засідати принаймні раз в квартал, а по можливості раз на два місяці.

Арт. 21.  Засідання економічної ради, зокрема й позачергові, скликає парох із власної ініціативи або за ініціативою принаймні третини її членів.

Арт. 22. Порядок денний засідань економічної ради пропонує парох або її члени, заздалегідь повідомивши пароху зміст пропозицій.

Арт. 23. В окремих випадках і на вимогу пароха члени економічної ради зобов’язані дотримуватися таємниці щодо обговорюваних питань.

Арт. 24. Секретар або за його відсутності один із членів економічної ради веде протокол засідання, який зберігається в архіві парафії. У ньому щоразу слід записати, хто присутній, які питання розглядали, де і коли збиралися, які рішення прийняли. Наприкінці засідання всі присутні повинні підписати протокол.

Арт. 25. На засідання економічної ради парох може запросити інших осіб без права голосу для надання консультативної та фахової допомоги, зокрема у випадку важливих економічних чи майнових рішень.

Арт. 26.  Інформацію, яка обговорювалася на засіданнях економічної ради, за рішенням пароха можна доводити до відома всіх парафіян шляхом усного оголошення, або опублікування в «Парафіяльному віснику», якщо такий є, або розміщуючи текст на парафіяльній дошці оголошень зі збереженням припису арт. 23.

Арт. 27. Члени економічної ради виконують своє служіння на благо Церкви і тому ніхто не може вимагати за це служіння винагороди.

Арт. 28.  Усі члени парафії мають право цікавитися діяльністю економічної ради і висловлювати свої пропозиції та зауваження стосовно питань, які слід розглянути, або стосовно діяльності чи рішень самої економічної ради.

Втрата членства та припинення діяльності

Арт. 29.  § 1. Втрата статусу члена економічної ради настає в разі смерті, зречення, закінчення терміну призначення або у зв’язку з переїздом члена ради на постійне місце проживання поза канонічну територію парафії.

  • 2.У разі невиправданої відсутності два рази підряд на засіданнях економічної ради її член може бути відкликаний парохом.

Арт. 30. Парох, порадившись із парафіяльною пастирською радою, може розпустити економічну раду, якщо:

1) рада не виконує своїх завдань (напр., не збирається декілька разів підряд, попри повідомлення пароха про зібрання, не вирішує декотрих питань або ігнорує їх розгляд тощо);

2) перевищує свої повноваження;

3) її діяльність заподіює шкоду фінансовому чи майновому стану парафії.

Прикінцеві положення

Арт. 30.  Єпархіальний єпископ має право вносити зміни та доповнення до цього Статуту.

Арт. 31.  Цей Статут, затверджений компетентною церковною владою, набирає чинності з моменту його проголошення, відповідно до норм права[9].

Обіцянка члена парафіяльної економічної ради

Я, (ім’я та прізвище особи), приймаючи обов’язки члена парафіяльної економічної ради, в ім’я Пресвятої Тройці, обіцяю сумлінно виконувати покладені на мене обов’язки в межах та відповідно до способу, визначеного Кодексом канонів Східних Церков, Канонами партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви та відповідними Статутами.

Тож допоможи мені, Боже, в Тройці Святій єдиний, молитвами Пресвятої Богородиці і всіх святих та це Святе Євангеліє!

  1. Місце складання обіцянки (місцевість, храм/парафія)

День святого

Дата

  1. Підпис особи, яка склала обіцянку

Ім’я та прізвище

  1.  Підпис пароха

Ім’я та прізвище

  1. Підпис одного з членів парафіяльної економічної ради

Ім’я та прізвище

 

 

[1] ККСЦ, кан. 313: «Те, що говориться в праві про єпархії або єпархіальних єпископів, стосується також екзархії або екзархів, хіба що виразно правом застережено щось інше, або випливає з природи речі».

[2] Пор. ККСЦ, кан. 279, 280, § 2; SC, п. 42 та CD, п. 30, 32; СS, кан. 160, § 1-3, 489, § 1; Замойський Синод 1720 р., титул 10.

[3] Пор. ККСЦ, кан. 280, § 3

[4] Там само, кан. 280, § 1.

[5] Там само, кан. 282, § 1-2, кан. 480: «У монастирській церкві не можна засновувати парафію і не можна іменувати ченців парохами без згоди Патріарха в межах очолюваної ним Церкви або в інших випадках – Апостольського Престолу»; СS, кан. 490, § 1; Кобринський Синод 1626 р., арт. 12.

[6] Кан. 205, § 1,2.

[7] Пор. ККСЦ, кан. 281; CD, п. 30; СS, кан. 160, § 1, кан. 489, § 1; Львівський Синод 1891 р., титул 7, глава 6, п. 1.

[8] Пор. ККСЦ, кан. 285, § 1; CD, п. 31; СS, кан. 493.

[9] Пор. ККСЦ, кан. 285, § 2

[10] Пор. ККСЦ, кан. 284, § 1; CD, п. 28; СS, кан. 496

[11] Пор. ККСЦ, кан. 286, п. 2.

[12] ККСЦ кан. 287, § 2; КПП кан. 38.

[13] ККСЦ, кан. 286, п. 1: «Коли єпископський престол вакантний або зазнає перешкоди у своїй діяльності, то до адміністратора єпархії або когось іншого, хто тимчасово керує єпархією, належить іменувати парохом пресвітера, запропонованого вищим настоятелем за приписом кан. 284, § 2 ККСЦ».

[14] КПП, кан. 37, § 2: «Для того щоб довірити парафію членові чернечого інституту або товариства спільного життя на подобу чернечих, вищий настоятель пропонує єпархіальному єпископові кандидатуру здатного пресвітера свого інституту або товариства з дотриманням угод, укладених з єпархіальним єпископом».

[15] Пор. ККСЦ, кан. 480.

[16] КПП, кан. 37 § 1 дає можливість єпархіальному єпископу іменувати пароха на п’ятирічний термін: «Право іменування парохів належить тільки до єпархіального єпископа, який вільно їх іменує, причому, парох є сталий у своєму уряді, однак єпархіальний єпископ може його іменувати терміном на п’ять років»; див. також ККСЦ, кан. 284, § 3; CD, п. 31; СS, кан. 494, § 1.

[17] Пор. Чин введення новопоставленого пароха // Требник освячення та благословення, виданий з благословення Блаженнішого Любомира Гузара. – Львів: Свічадо, 2014. – С. 68–73.

[18] КПП, кан. 39: «Канонічне прийняття парафії відбувається з уведенням новойменованого пароха в уряд, яке здійснює протопресвітер його округу, згідно з приписами літургійних книг, хіба що єпархіальний єпископ вирішить інакше»; Nuntia, 9 (1979), с. 70–71; пор. ККСЦ, кан. 288.

[19] Пор. Чин поставлення пресвітера // Архиєратикон або святительський служебник. – Синод УГКЦ, 1988 р. – С. 119.

[20] Пор. ККСЦ, кан. 289; Замойський Синод 1720 р., титул 3; Львівський Синод 1891 р., титул 7, глава 6, п. 3, 5.

[21] Пор. КПП, кан. 39, поданий у посиланні 16.

[22] Пор. ККСЦ, кан. 610, § 2; СS, кан. 185, § 1, кан. 416.

[23] Пор. ККСЦ, кан. 723, § 1.

[24] Ієрархом місця, чи місцевим ієрархом, відповідно до кан. 984 ККСЦ, є Римський Архиєрей, єпархіальний єпископ, екзарх, апостольський адміністратор, ті, хто, тимчасово законно є їхніми наступниками в управлінні, а також протосинкел і синкел, відповідно до їх компетенції, визначеної єпархіальним єпископом.

[25] Пор. ККСЦ, кан. 722, § 4; ОЕ, п. 16.

[26] Пор. ККСЦ, кан. 796, § 2.

[27] Якщо з місцевим ієрархом неможливо зв’язатися за допомогою листування або через особисту зустріч, то такий випадок слід уважати за неможливість звернутися до місцевого ієрарха. Пор. ККСЦ, кан. 796, § 3.

[28] Пор. ККСЦ, кан. 795, § 1 п. 1, 2.

[29] Пор. там само, кан. 797.

[30] Пор. ККСЦ, кан. 829, § 1; СS, кан. 86, § 1–2; Львівський Синод 1891 р., титул 2, глава 7, п. 3

[31] Пор. ККСЦ, кан. 893, § 1, ч. 1.

[32] Пор. там само, кан. 892

[33] Пор. ККСЦ кан. 898, § 3; КПП, кан. 117, § 2.

[34] Пор. ККСЦ, кан. 988, § 1.

[35] Законодавець у ККСЦ, кан. 677, § 1 та, зокрема, у КПП, кан. 81, на який покликається загальне право, установив, що: 1) уділяти таїнство Хрещення належить парохові того, хто має бути охрещеним. Це Таїнство може уділити інший священик за дозволом пароха або місцевого ієрарха. Такий дозвіл законно припускається з поважної причини; 2) священик, який уділив таїнство Хрещення без відома пароха або за його відсутності, зобов’язаний протягом семи днів письмово, з дотриманням вимог кан. 689 ККСЦ про належний запис в книзі охрещених, повідомити пароха новоохрещеної особи; 3) у надзвичайних випадках таїнство Хрещення дозволено уділяє будь-який вірний християнин, який повинен якнайшвидше повідомити про факт хрещення пароха місця, де воно відбулося; 4) якщо уділення таїнства Хрещення відбулося в надзвичайний спосіб, то до компетенції пароха новоохрещеного належить доповнити Чин таїнства відповідно до приписів літургійних книг. Пор. ККСЦ, кан. 677 § 1 та КПП, кан. 81.

[36] На чужій території нікому не дозволяється уділяти таїнства Хрещення без відповідного дозволу. У такому дозволі парох іншої Церкви свого права не може відмовити священикові Церкви свого права, до якої має бути приписаний той, кого треба охрестити.

[37] Згідно з цими канонами, Миропомазання за традицією Східних Церков уділяє священик сукупно із Хрещенням або роздільно. Зазвичай ці два таїнства уділяють разом. При цьому Законодавець установив¸ що у разі справжньої необхідності або якщо тайна Хрещення було уділена в надзвичайний спосіб (тобто не священнослужителем), дозволяється роздільне уділення цих двох таїнств. При цьому треба старатись, щоб помазання святим миром було вділене якнайшвидше.

[38] Законодавець у ККСЦ, кан. 697, 708, 710 та, зокрема, у КПП, кан. 90 і 92, установив, що: 1) місцеві ієрархи та парохи повинні дбати, щоб вірні були навчені часто приймати Пресвяту Євхаристію, а особливо в неділі та свята, про які мова в кан. 57, у пасхальний та різдвяний час та в небезпеці смерті; 2) вірні можуть приймати Пресвяту Євхаристію тільки один раз на день; 3) дітям після Хрещення і Миропомазання та особам, позбавленим користування розумом, можна уділяти Пресвяту Євхаристію; 4) щодо участі дітей, то той, хто уділяє Пресвяту Євхаристію, повинен зважати на здатність дитини спожити Пресвяту Євхаристію і в разі сумніву причащати тільки Крові Господньої; 5) припускається, що дитина, якій виповнилося сім років, користується розумом, тому її слід заохочувати до прийняття таїнства Покаяння.

[39] Пор. ККСЦ, кан. 828; Замойський Синод 1720 р., титул 3, § 8; Кобринський Синод 1626 р., арт. 4-5

[40] Пор. ККСЦ, кан. 739, § 2.

[41] Пор. там само, кан. 290, § 2. В окремих випадках належить дотримуватись «Інструкції щодо обмеження почестей християнського похорону» 31.10.2009 року, http://stryi.ugcc.org.ua/rozyasnennya-schodo-chynu-hrystyyanskoho-pohoronu (15.09.2016 року)

[42] Пор. там само, кан. 294.

[43] ККСЦ кан. 302 §1.2.3; Пор. КПП, кан. 44, § 4

[44] Пор. там само, кан. 59, кан. 143: «Священнослужитель, який бере активну участь у політичній передвиборчій агітації і, діставши попередження відповідно до закону, продовжує це робити, повинен бути відповідно покараний, не виключаючи суспензи». Також дотримуючись «Інструкції про поведінку священнослужителів УГКЦ під час політичних виборчих кампаній» 04.04.2014, http://news.ugcc.ua/documents/Іnstruktsіya_pro_povedіnku_svyashchennosluzhitelіv_ugkts_pіd_chas_polіtichnih_viborchih_kampanіy_70017.html (15.09.2016 року).

[45] Пор. ККСЦ, кан. 614 § 2; Львівський Синод 1891 р., титул 7, глава 6, п. 2.

[46] Пор ККСЦ, кан. 614 §1; Резолюції VI Сесії Патріаршого Собору УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», тема «Боже Слово» Єпархіальний рівень п. 3, http://news.ugcc.ua/documents/rezolyuts %D1%96i_vi_ses%D1%96i_patr%D1%96arshogo_soboru_ugkts_zhiva_paraf%D1%96ya__m%D1%96stse_zustr%D1%96ch%D1%96_z_zhivim_hristom_74724.html(15 вересня 2016 року).

[47] ККСЦ кан. 614 §2.3

[48] Постанови Синоду Єпископів УГКЦ 2012 р. // Благовісник Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви. – Львів, 2012. – С. 142.

[49] Пор. там само, С. 142.

[50] Пор. ККСЦ, кан. 624, § 1; Замойський Синод 1720 р., титул 2; Львівський Синод 1891 р., титул 7, глава 6, п. 2; Пор. ККСЦ, кан. 619; Замойський Синод 1720 р., титул 2; Львівський Синод 1891 р., титул 1, глава 8.

[51] Пор. ККСЦ, кан. 624, § 2-3.

[52] Пор. там само, кан. 628, § 2.

[53] Пор. там само, кан. 686, § 2

[54] Пор. ККСЦ, кан. 293; LG, п. 28.

[55] Пор. ККСЦ, кан. 372, § 1.

[56] Пор. там само, кан. 372, § 2.

[57] ККСЦ, кан. 289, § 2; Замойський Синод 1720 р., титул 3; Львівський Синод 1891 р., титул 7, глава 6, п. 3.

[58] Пор. там само, кан. 57 § 2.

[59] Пор. КПП, кан. 88, § 3.

[60] кан. 89, КПП; кан. 707, § 1 ККСЦ

[61] Кан. 706. ККСЦ

[62] Постанови Синоду Єпископів УГКЦ 2012 р. // Благовісник Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви. – Львів, 2012. – С. 142.

[63] Дванадесятими святами в УГКЦ є: Різдво Пресвятої Богородиці, Всемірне Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста, Введення в храм Пресвятої Богородиці, Різдво Господа нашого Ісуса Христа, Богоявлення Господа нашого Ісуса Христа, Стрітення Господнє, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Вхід Господній у Єрусалим, Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, Зіслання Святого Духа, Преображення Господа нашого Ісуса Христа, Успіння Пресвятої Богородиці; пор. КПП, кан. 40, § 1.

[64] Пор. ККСЦ, кан. 294; пор. КПП, кан. 40, 57; CS, кан. 507, §1–4; Львівський Синод 1891 р., титул 4, глава 2, п. 1; титул 7, глава 6, п. 2.

[65] Пор. КПП, кан. 40, § 2,3.

[66] Пор. ККСЦ, кан. 717.

[67] Постанови Синоду Єпископів УГКЦ 2012 р. // Благовісник Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви. – Львів, 2012. – С. 142.

[68] Пор. КПП, кан. 22, п. 2.

[69] Пор. там само, кан. 56.

[70] ККСЦ, кан. 289, § 3; Замойський Синод 1720 р., титул 3, § 6; Львівський Синод 1891 р., титул 7, глава 6, п. 5.

[71] Постанови Синоду Єпископів УГКЦ 2012 р. // Благовісник Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви. – Львів, 2012. – С. 142.

[72] Пор. Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом // Посібник з пасторального планування. – Львів, 2013; ККСЦ, кан. 15, § 2-3.

[73] Пор. ККСЦ, кан. 665, § 1.

[74] Пор. там само, кан. 872, § 2; РО, п. 5.

[75] Пор. там само, кан. 665, § 2.

[76] Пор. там само, кан. 296, § 1; CS, кан. 511, § 1; Замойський Синод 1720 р., титул 3, § 1; Львівський Синод 1891 р., титул 7, глава 6, п. 7.

[77] Пор. КПП, кан. 42, § 1. Крім того: Журнал реєстрації документообігу ( вхідної і вихідної кореспонденції).

[78] Пор. ККСЦ, кан. 296 § 2.

[79] Пор. там само, кан. 296, § 2; CS, кан. 511, § 2; Замойський Синод 1720 р., титул 3, § 1; див. Рішення IV Синоду (1967 р.) в Римі. Такі зміни, пов’язані з канонічним станом особи, вписуються у книзу охрещених.

[80] Пор. КПП, кан. 42, § 2.

[81] Пор. ККСЦ, кан. 296, § 4; CS, кан. 511, § 5.

[82] Пор. там само, кан. 296, § 3; CS, кан. 511, § 5.

[83] Пор. ККСЦ, кан. 292, § 1; CS, кан. 506, § 1; Замойський Синод 1720 р., титул 3; Львівський Синод 1891 р., титул 7, глава 6, п. 6. Щодо парафіяльного будинку див. арт. 123-125 цього Правильника.

[84] Пор. там само, кан. 292, § 2, 3.

[85] Пор. там само, кан. 290, § 1.

[86] Пор. ККСЦ, кан. 390: «Священнослужителі мають право на відповідне утримання, і тому за виконування дорученого їм уряду або завдання повинні одержувати слушну винагороду, яка, якщо йдеться про одружених священнослужителів, повинна забезпечувати також утримання їхньої сім’ї, хіба що це вже достатньо забезпечено в інший спосіб. Вони мають рівно ж право на те, щоб, якщо вони одружені, була проявлена турбота про відповідне забезпечення, соціальну захищеність і лікарську опіку їх та їхньої сім’ї, щоб це право можна було здійснити, священнослужителі зобов’язані сплачувати внески до установи, про яку мова в кан. 1021, § 2, згідно з приписом партикулярного права». Відповідно до КПП, кан. 63, § 2, єпархіальний єпископ повинен визначити розміри внесків у єпархіальний інститут для підтримки священнослужителів, про який мова в кан. 127 КПП; РО, п. 20-21.

[87] Пор. ККСЦ, кан. 291; Львівський Синод 1891 р., титул 9, глава 2, п. 5.

[88] Пор. Протоколи засідань Львівських архиєпархіальних соборів. – Львів, 2000. – С. 382–385.

[89] КПП, кан. 63, § 1: «Священнослужителі мають право на справедливу винагороду, розмір якої щорічно встановлює єпархіальний єпископ, порадившись із колегією єпархіальних радників і радою з економічних справ, беручи до уваги обставини місця і часу». Пор. ККСЦ, кан. 192, § 5.

[90] Пор. ККСЦ, кан. 292, § 2; КПП, кан. 64.; CS, кан. 506, § 2, 3 та 5.

[91] Втрата уряду після закінчення визначеного терміну стає чинною з моменту письмового повідомлення компетентною владою (у цьому випадку йдеться про єпархіального єпископа) про те, що декрет іменування втратив чинність і більше не є обов’язковим до виконання для того, кому був виданий. Пор. ККСЦ, кан. 965, § 3.

[92] Питання зречення з уряду регулюють канони 967-971 ККСЦ. Відповідно до цих приписів Кодексу, парох може зректися церковного уряду з виправданої та обґрунтованої причини (напр. осягнення окресленого правом віку – 75 років, або через хворобу). Оцінка й визначення виправданої причини передусім залежить від влади, яка вирішує, прийняти чи відхилити прохання про зречення з уряду; у цьому разі йдеться про єпархіального єпископа. Щоб зречення було правосильним, воно має бути подане: а) письмово або усно в присутності двох свідків; б) владі, яка відповідає за канонічне призначення уряду, тобто єпархіальному єпископу. Зречення починає діяти після того, як його прийняття компетентною церковною владою (єпархіальним єпископом) було повідомлене особі, яка зрікається уряду (у цьому разі – пароху). Хоча прийняття зречення не повинно бути письмовим, воно має бути повідомлене, тобто доведене до відома особи, яка зрікається церковного уряду. Зречення втрачає всяку силу, коли про його прийняття не було повідомлено особі, яка зрікається, впродовж трьох місяців. Також зречення з уряду може бути відкликане особою, яка подає це зречення, поки її не було повідомлено про його прийняття. Пор. ККСЦ, кан. 967, 969, 970.

[93] Переведення обов’язково стосується двох урядів: того, який втрачають, і того, який надають. Переведення може здійснити тільки той, хто водночас має право доручати уряд, який звільняється, і уряд, який надається. Щодо перенесення слід суворо дотримуватись норм ККСЦ, кан. 1397-1400, які окреслюють процедуру перенесення парохів.

[94] Під час усування пароха слід дотримуватися кан. 1389–1396 ККСЦ. Пор. Цимбалюк О. Процедура при усуванні парохів. – Львів, 2011.

[95] Пор. ККСЦ, кан. 978: Позбавлення уряду може бути здійснене тільки як кара за злочин, відповідно до карного права і норм карного процесу. Наприклад, позбавлення уряду може бути накладене як кара за такі злочини: віровідступництво чи єресь; зловживання церковною владою та інші.

[96] Пор. ККСЦ, кан. 297; КПП, кан. 43: «Єпархіальний єпископ, що прийняв зречення пароха, якому виповнилося 75 років, повинен подбати про забезпечення його проживання та утримання, беручи до уваги чинне державне законодавство країни проживання».

[97] Вакантність парафії настає у випадку зречення, прийнятого єпархіальним єпископом; закінчення визначеного в декреті іменування пароха його терміну; усунення або переведення – детальніше про це в арт. 44 цього Правильника.

[98] Пор. ККСЦ, кан. 298; СS, кан. 513. 1.

[99] Єпархіальний єпископ повинен своєчасно вирішити, яка парафія для кого є найближчою; див. ККСЦ, кан. 300. Рекомендується видати окремий декрет для кожного протопресвітеріату, де буде вказано, яку парафію для кого вважати найближчою.

[100] Пор. ККСЦ, кан. 300, § 1-2; СS, кан. 513. 2-3.

[101] Пор. ККСЦ, кан. 299, § 1; СS, кан. 514, § 1; Львівський Синод 1891 р., титул 7, глава 7, п. 1.

[102] Пор. ККСЦ, кан. 299, § 2; СS, кан. 514, § 1; Львівський Синод 1891 р., титул 7, глава 7, п. 1.

[103] Пор. ККСЦ, кан. 299, §3; СS, кан. 514, § 2.

[104] ККСЦ, кан. 941: «Канонічне призначення, для якого не приписаний правом жодний термін, не слід ніколи відкладати більше шести корисних місяців від одержання повідомлення про вакантність».

[105] Nuntia, 29 (1989), c. 66; CD, п. 31; Цимбалюк О. Процедура при усуванні парохів. – Львів, 2011. – С. 21–22, 96.

[106] Пор. ККСЦ, кан. 301, § 1; СS, кан. 516, §1. 1, кан. 517, § 1; Замойський Синод 1720 р., титул 3, § 7.

[107] Пор. ККСЦ, кан. 301, § 3; СS, кан. 517, § 3–4; Замойський Синод 1720 р., титул 3, § 7.

[108] Пор. ККСЦ, кан. 301, § 3; СS, кан. 517, § 3-4.

[109] Пор. ККСЦ, кан. 301, § 2; СS, кан. 517, § 2.

[110] Про парафіяльного сотрудника йдеться в кан. 301-303 ККСЦ.

[111] КПП УГКЦ, кан. 44: «§1. Якщо парафіяльний сотрудник призначений, щоб допомагати пароху, котрий опікується більше ніж однією парафією, то парох може доручити йому пастирську опіку однії з цих парафій під своїм керівництвом. § 2. Парафіяльний сотрудник повинен мати осідок у парафії або в іншому місці за дозволом єпархіального єпископа. § 3. Парафіяльний сотрудник може бути відсутнім у парафії лише з поважної причини. У разі передбачуваної відсутності в парафії протягом одного або декількох днів він повинен повідомити про це свого пароха. У разі передбачуваної відсутності в парафії більше ніж упродовж тижня він повинен повідомити власного місцевого ієрарха. § 4. Настійливо рекомендується, щоб парох делегував сотруднику звершувати частину треб, хіба що єпархіальний єпископ постановляє щось інше».

PS: Норма КПП кан. 44. §1. суперечить нормам Загального права( ККСЦ), оскільки мала б визначати права і обов’язки сотрудника, а натомість розширила права пароха. Дана норма приписує парохові право, яке належить виключно єпархіальному єпископові.

[112] [108] Пор. ККСЦ, кан. 302, § 1; СS, кан. 517, § 6; Львівський Синод 1891 р., титул 7, глава 8, п. 2–8.

[113] Пор. арт. 23 цього Правильника; Пор. ККСЦ, кан. 294; пор. КПП, кан. 40, 57.

[114] Пор. ККСЦ, кан. 302, § 3.

[115] Пор. ККСЦ, кан. 302, § 2.

[116] Детальне пояснення подане в посиланнях арт. 40 і 41 цього Правильника.

[117] Пор. ККСЦ, кан. 302, § 4.

[118] Пор. там само, кан. 303.

[119] Пор. ККСЦ, кан. 325; СS, кан. 38, § 3; LG, п. 28.

[120] Пор. ККСЦ, кан. 358.

[121] Пор. там само, кан. 699, §2; LG, Трульський Собор 691 р., кан. 6; І Нікейський Собор 325 р., кан. 18; Анкирський Синод 314 р., кан. 2.

[122] Якщо єпархіальний єпископ іменує диякона на служіння до певної парафії.

[123] Пор. ККСЦ, кан. 624, § 2.

[124] Пор. там само, кан. 610, § 3; 611; 612, § 2; КПП, кан. 75.

[125] Пор. ККСЦ, кан. 614, § 4; КПП, кан. 76; пор. Трульський Собор 691 р., кан. 33, 64.

[126] Пор. ККСЦ, кан. 709, § 1; КПП, кан. 91, § 2.

[127] Пор. ККСЦ, кан. 713, § 1; КПП, кан. 91, § 3.

[128] Пор. ККСЦ, кан. 302, § 4.

[129] У цьому титулі види служіння стосуються значення слів «причт», «причет» або «свита» – ідеться про осіб, які когось супроводжують. Хоча ці терміни не часто вживаються в загальноцерковній мові, служіння «причту», «причету», «свити» завжди присутнє. Це допоміжне парафіяльне служіння, що супроводжує служіння пароха.

[130] Пор. ККСЦ, кан. 295; КПП, кан. 41; пор. РО, п. 17.

[131] Пор. ККСЦ, кан. 18; 19; 289, § 1, 3; 619.

[132] Церква і душпастирство. Пастирські листи і послання. 1901–1914. – Т. ІІІ. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2000. – С. 256, 261, 264, 268, 269.

[133] Пор. Рішення єпархіального собору Львівської архиєпархії від 28 грудня 1905 року. Про скарбника зокрема сказано в параграфах 161-174 розділу VII: «О зарядѣ маєтку церковного и провадженю церковныхъ рахунков». Пор. Канонічні джерела. Випуск 3. Інститут церковного права імені свщмч Андрія Іщака УКУ. – Львів, 2006. – С. 42–45.

[134] Пор. ККСЦ, кан. 263.

[135] Пор. ППСЄ, Арт. 29, § 3.

[136] Катехитичний правильник УГКЦ, п. 129: «Метою катехизації дітей, молоді та дорослих є розважання над Божим Словом у молитві, актуалізації його в житті, а також постійне одухотворення його в серці».

[137] Пор. ККСЦ, кан. 624.

[138] Катехитичний правильник УГКЦ, п. 85.

[139] Пор. ККСЦ, кан. 636, § 2.

[140] Пор. ККСЦ, кан. 25, § 1.

[141] Пор. ККСЦ, кан. 1013; КПП, кан. 126

[142] Пор. ККСЦ, кан. 870.

[143] Пор. ККСЦ, кан. 1489 § 2; КПП, кан. 15.

[144] У Святому Письмі Церква є представлена як тіло Христове: “Він [тобто Христос] є голова тіла, тобто Церкви” (Кол. 1, 18); “Ви є Христове тіло і члени, кожний зокрема” (1 Кор. 12, 27); “Бо як в одному тілі маємо багато членів і всі члени не виконують ту саму роботу, отак і ми члени – одне в Христі тіло, кожен – один одному член” (Рим. 12, 4-5); “Ми є члени його тіла: (Еф. 5, 30).

[145] пор. Мт. 16, 18.

[146] ККСЦ, кан. 295: «У парафії повинні бути, згідно з приписами партикулярного права власної Церкви свого права, відповідні ради, які займалися б пасторальними й економічними справами».

[147] КПП, кан. 41. § 1. «У парафії повинні бути пасторальна та економічна ради, які повинні допомагати парохові у виконанні його обов’язків. § 2. Порядок формування та обсяг діяльності рад визначається їх статутами, затвердженими єпархіальним єпископом».

[148] Вказати назву парафії відповідно до Декрету єпархіального єпископа.

[149] Пор. кан. 289, § 1,3. ККСЦ.

[150] Пор. ККСЦ, кан. 289, § 1, 619.

[151] Там само, кан. 289, § 3.

[152] Там само, кан. 18; 19.

[153] Відповідні структури: протопресвітер, єпархіальна курія.

[154] Пор. ККСЦ, кан. 1489, § 2.

[155] Пор. Мт. 25,21.

[156] Пор. кан. 1007, ККСЦ.

[157] Пор. Мт. 25,40.

[158] «У парафії повинні бути, згідно з приписами партикулярного права власної Церкви свого права, відповідні ради, які займалися б пасторальними й економічними справами».

[159] КПП, кан. 41. § 1. «У парафії повинні бути пасторальна та економічна ради, які повинні допомагати парохові у виконанні його обов’язків. § 2. Порядок формування та обсяг діяльності рад визначається їх статутами, затвердженими єпархіальним єпископом».

[160] Вказати назву парафії відповідно до Декрету єпархіального єпископа.

[161] Кан. 1023: «Управління церковним майном юридичної особи належить тому, хто безпосередньо керує нею, хіба що право застерігає щось інше».

[162] Пор. ККСЦ, кан. 263.

[163] Процедура призначення та обов’язки скарбника прописані у “Парафіяльному правильнику УГКЦ”.

[164] Пор. ККСЦ, кан. 1489, § 2.

 

 

[1] ККСЦ, кан. 313: «Те, що говориться в праві про єпархії або єпархіальних єпископів, стосується також екзархії або екзархів, хіба що виразно правом застережено щось інше, або випливає з природи речі».

[2] Вказати назву парафії відповідно до Декрету єпархіального єпископа.

[3] Пор. ККСЦ, кан. 289, § 1, 619.

[4] Там само, кан. 289, § 3.

[5] Там само, кан. 18; 19.

[6] Пор. ККСЦ, кан. 1489, § 2.

[7] Указати назву парафії відповідно до Декрету єпархіального єпископа.

[8] Пор. ККСЦ, кан. 263.

[9] Пор. ККСЦ, кан. 1489, § 2.