Всечесному духовенству, возлюбленим братам і сестрам новоствореної Чернівецької єпархії

«Сьогодні народився вам у місті Давидовім

Спаситель, Він же Христос Господь»

(Лк.2,10)

Христос рождається! Славімо Його!

Возлюблені у Господі!

У Різдві Христовому сам Бог хоче увійти в діалог дружніх стосунків з кожним із нас через новонароджене дитя. Незбагненний Бог стає малим дитям потребуючим: любові, ніжності, тепла, турботи й родини. Бог хоче зустрітися з нами і вирішив говорити до нас як мала дитина. З ясел вертепу чуємо його голос, плач. Бачимо, як наш Бог усміхається нам.

Але свої Його не прийняли, а ми? Чи ми приймаємо Бога, який прийшов до нас дитиною, потребуючим, шукаючи людину. Бог настільки залюблений в людину, що вирішив подарувати їй своє вічне і блаженне життя. У наш світ увійшов зачаток Божественного життя. Якщо б ми не мали такого дарунку життя – інакшого та вічного, то ми були б як весь тваринний світ, призначений для смерті. Тільки людина здатна увійти в зв'язок і діалог з Богом і відповісти на цю пропозицію любові і нового життя – вічного. Виключно людині Бог подарував це життя і маленька дитина Ісус прийшов до нас щоби сповістити нам, що Отець подарував нам своє життя, божественне і нескінченне. Добра Новина полягає в тому, що Син прийшов від Отця нам про це сповістити.

У Воплоченні Бог стає тілом і таким чином стає слабким, має свої обмеження, які властиві людині. Вічний Бог навіть стає смертним і через це ми можемо побачити славу Бога Отця. Важко зрозуміти і прийняти, що Всемогутній Бог явився в малій дитині, в такій обмеженій людській природі. Бог заповнив прірву між Богом і людиною, Вічний стався видимим, прийшов дитиною і має потребу нашої ніжності, любові, прийняття, родини. Набагато легше зрозуміти Бога, який є далеко в Небі, який є Суддею і Вседержителем. Тільки нескінченна і безумовна Божа Любов заповнила цю пропасть між Богом і людиною. Більше того, Господь стався слугою людини – тим, хто служить нам, навіть вмиває ноги своїм друзям, ворогам, і дарує нам своє життя на хресті.

І тому, що наше розуміння не може до цього дійти і зрозуміти те все, що Бог зробив, бо про таку любов Бога до нас ми ніколи не знали, й навіть не могли мріяти, саме тому для людини є можливо повірити в це, що Божа любов до такого дійшла. І якщо приймаємо, що це правда, що дійсно Бог нас такими любить, тоді все наше життя змінюється, наші радості і болі, страждання і втіхи набирають нового змісту і сенсу, тоді все стає наповненим світлом Божої Любові. Ось що прийшов нам сказати Бог у цій дитині, а саме про свою вірну і безграничну любов до людини, що не знає обмежень. Навіть наші зради і невірності не змінять Божої любові до нас, хіба що ми самі не приймемо і відкинемо її.

Отож служіння є знаком Любові. Ісус служив постійно, не переставав навіть в кінці життя, служить від вічності, бо він є Любов.

Марія є першою слугинею, що навчилася від Ісуса служити людям. Йосиф був праведником, що поставив усе своє життя на служіння Богові через служіння дитині. І ми всі, кожен з нас зокрема, покликані послужити Богові, служачи один одному, служачи найбільш потребуючим спасіння, любові, милосердя. І це буде знаком, що ми любимо, що його любов у нас перебуває. Оскільки Бог у Біблії – дитя Ісус – потребує нашого прийняття, обіймів, поцілунків, турботи і опіки, то скільки більше потребує наш ближній, якого Бог поставив поруч нас.

Пастухи, які стерегли стадо в полі, які були останніми в тодішньому суспільстві, удостоїлися першими бачити обличчя невидимого Бога, що забажав залишитися з нами в плоті Ісуса. За давньою християнською легендою на Різдво Христове до вифлиємської печери, де перебувала Пресвята Родина, прибули три князі з цінними дарунками, а також за ними несміло прийшов пастушок, що хоч дуже хотів побачити Месію, але не насмілився й наблизитися до Діви, оскільки, на відміну від поважних гостей, був дуже убогий і не мав нічого, щоби подарувати Дитятку. Приймаючи гостей та їх дарунки, Марія з дитятком на руках подала знак пастухові, щоби той став близько Неї і тому, що він мав порожні руки, несподівано для всіх Вона подала йому на руки найбільший Дар – маленького Ісуса, сама ж в той час приймала принесені гостями дарунки.

Образ пастуха представляє багатьох людей сучасного спраглого суспільства, що таки чинять зусилля у пошуках Спасителя, але стоять здалеку від Бога через свою мізерність і гріховність, бідність духовну і матеріальну. Однак Ісус дарує спасіння кожному, бо ви спасенні благодаттю через віру (Еф. 2, 4); відновлює нашу гідність Божих дітей, наново усиновлених, яким приготована на небі спадщина Царства; а на землі Ісус уділяє себе через свою Церкву, яку заснував, і якій передав усі свої скарби, заслуги і Таїнства.

Дуже часто ми тримаємо в руках і нагромаджуємо багато речей цього світу, наш розум і серце повсякденно зайняті чимось другорядним, але тільки той, у кого вільні руки, розум просвічений світлом віри, а серце зігріте ангельською радістю миру, з великою надією і певністю вірить і знає, що Господь близько, що з нами Бог. Коли приходимо до Ісуса з порожніми руками то залишаємо всю нашу самодостатність, зарозумілість, заслуги, покладання на власні сили чи ресурси, навіть добрі наші діла, що є виявом і практикою нашої віри, щоби ніхто і ніщо не могло заступити і затемнити зустріч з Особою нашого Божественного Спасителя, що задля нас забажав стати людиною, щоби викупити людей з рабства гріха, диявола і смерті та повернути усіх нас і ввесь світ наново Своєму Отцеві.

В цей різдвяний час вимолюю в Господа, щоб дитятко-Ісус знову наповнив ваші серця Божественною любов’ю та сповнив великою радістю у Святому Дусі, щоби ви були здатними розділити дар нашої віри і проголошувати цю благу вістку усім, що «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоби кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йоан. 3, 16) – у ваших сім’ях, родинах, друзів, знайомих, вдома чи на чужині.

Вітайте усіх, кого зустрінете, адже наша християнська українська культурна спадщина така багата на вияв нашої віри у часі різдвяних свят через спів, коляду, дійства вертепу, родинних відвідин, ділення просфорою з батьками і старшими з наших родин.

Нехай Пресвята Богородиця Марія покриє своїм омофором в окопах – новітніх яслах прифронтової зони – наших захисників, що служать і захищають дитя, батька і рідну матір від новітніх іродів. Хай вифлиємська зірка провадить і вкаже кожному шлях до нашого Господа Ісуса Христа. Христос рождається! Славімо Його!

† ЙОСАФАТ

Єпископ Чернівецький

Дано в Чернівцях, при Катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці,

в день мученика Боніфатія, 1 січня 2018 року Божого.