Вивести люд з Єгипту було легше, аніж вивести Єгипет із серця людей. Ідолопоклонство знову було в центрі уваги повчання Папи Франциска з нагоди зустрічі з паломниками на загальній аудієнції

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Коли приймаємо Бога Ісуса Христа, Який з багатого став убогим задля нас, то пізнаємо, що визнання власної слабкості – це не життєва неприємність, але необхідність для того, щоби відкритися на Того, Який дійсно сильний. На це звернув увагу Папа Франциск у своєму повчанні з нагоди загальної аудієнції, яка в середу, 8 серпня 2018 р., відбувалася в залі Павла VI у Ватикані.

У першу неділю серпня, завершилась VII Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької чудотворної ікони Матері Божої в с. Крилос.  Єпископ Чернівецький преосвященний владика Йосафат та вірні з Буковини також прийняли участь у спільній молитві разом з Патріархом. А на передодні (в суботу) кир Йосафат очолив Архиєрейську Вечірню та нічні чування в Крилосі. Кульмінацією прощі стала Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав. Більше 30 тисяч вірян тепло прийняли Предстоятеля УГКЦ, гучними оваціями та щирою спільною молитвою.

Як вже повідомлялось і на нашому сайті і в ЗМІ – другий місяць триває соціальне служіння мирянських спільнот парафії Катедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці в Чернівцях. Проект під назвою «Я був голодний...», який передбачає безкоштовні  гарячі обіди в парафіяльній їдальні, доповнився новим богоугодним ділом - проект «Я був хворий, і ви навідались до мене». Керівник проекту всечесний отець Любомир Іваночко, сотрудник катедрального храму, котрий з благословення Правлячого Архієрея Чернівецького кир Йосафата очолює соціальне служіння мирян.

Роздуми преосвященного владики Йосафата над Євангельським уривком 10-ої Неділі по Зісланні Святого Духа:

Наша віра полягає в тому, щоби приносити до Ісуса власні недуги і власне невірство. Але дуже часто 
ми починаємо покладатися не на любов Отця , а шукаємо запевнення в багатствах, нагромаджуємо їх. Шукаємо захисту в сильних світу цього. І наша віра вже є малою...

Натомість, коли читаємо Слово любові до людини, об’явлене у Святому Письмі, тоді дар віри у нас зростає. Адже віра зароджується зі слухання ( Рим 10,17). 

 

Село Топорівці одне з найстарших сіл Буковини. Кажуть місцеві люди, що поселення тут розпочалося ще  у ХІІ ст., а назва села походить від прізвища феодала пана Топора, котрому належало поселення. Пізніша писемна згадка міститься в грамоті молдавського господаря Олександра Доброго  1412 р. про передачу села  в спадщину. Місцеві люди оповідають, що село їхнє стоїть біля річки Рит, яка була кордоном між Росією і Австрією. По австрійській стороні жив пан Фішер, котрому належали найкращі і найродючіші поля – Чагри, Облоги, Груш. До нього переселялися люди з Галичини, які тут працювали та розвивали село. Для багатьох галичан і їх нащадків Топорівці стали рідним домом.