Як відомо, 20 травня 2021 року у Ватикані Святіший Отець Папа Франциск поблагословив корони для Чернівецької чудотворної ікони Матері Божої «Надія безнадійних». До участі у організації цієї події долучилися семінаристи Чернівецької єпархії – бр. Михайло Паньків та бр. Олег Савчук – студенти Папського Східного Інституту у Римі. Саме з ними спілкуємось про їх участь у коронації, навчання закордоном та роль Богородиці у особистому житті.

- Брате Михайле та брате Олеже, розкажіть, як ви прилучилися до коронації чудотворної ікони Матері Божої Чернівецької «Надії безнадійних»?

Бр. Михайло: Пригадую, як минулого тижня до мене зателефонував преосвященний владика Йосафат. Це якраз напружений час, коли готувався до річних іспитів. Владика завжди телефонує та благословляє нас перед початком сесії. Цього разу, окрім благословення, бесіди про навчання, мої справи та плани, владика нам з братом Олегом доручив зустріти корони та копію чудотворної ікони в Римі, які мали прибути з Чернівців, та передати папі Франциску на благословення.

Ця знакова подія відбулася на двох аудієнціях Глави Католицької Церкви. Спочатку на загальній, на якій з Божої милості ми мали честь бути присутніми, папа Франциск благословив копію ікони, а наступного дня, на приватній аудієнції поблагословив корони для Богородиці та Ісуса.

Перед тим, як передати корони назад в Україну, вони кілька днів перебували у наших кімнатах в колегії, на зберіганні. Для мене особисто це велика честь і благословення! Дуже приємно усвідомлювати те, що Богородиця дозволила мені таким чином долучитися до її возвеличення. Про ці події травня, місяця особливого пошанування Богородиці, я завжди згадуватиму і розповідатиму із великим трепетом.

Тут, на чужині, відчуваю особливу підтримку Богородиці, на жаль, я не матиму змоги бути фізично присутнім на коронації, однак дякую Богу за можливість взяти участь у Її прославі.

- Як ви опинилися на навчанні у Римі? Чому саме канонічне право?

Бр. Олег: Мені пригадується, як владика Йосафат одного разу запитав, чи б я не хотів поїхати до Риму вивчати канонічне право, тому що єпархія має велику потребу у спеціалістах права, зокрема для праці у канцелярії та церковному трибуналі. Я довго думав над даною пропозицією, тому що це для мене нова країна, мова. Тим більше, я ніколи не захоплювався юридичними науками, а завжди мріяв вивчати філософію. Але таки погодився, тому що завжди бачив, як владика вкладає багато сил та засобів у розвиток єпархії, зокрема в людей.

Вже пройшли два роки навчання, і зараз захоплююся канонічним правом і хочу його досліджувати глибше. Вважаю що це одна з найбільш практичних дисциплін у Церкві. Звичайно, що велику роль відіграє високий рівень освіти в Папському Східному Інституті, що заохочує до якісного навчання.

Також хотів би додати, що канонічне право є одним із засобів Церкви, який спрямований створити простір для реалізації кожної особи у церковній спільноті, і немає значення, чи це єпископ, священник, монах чи вірний, кожен у свій спосіб. Як державні закони, постанови регулюють діяльність держави, визначають права та обов’язки громадян, подібно і канонічне право регулює практичну діяльність у Церкві.

Так само дуже важливо підкреслити, що церковне право розглядається завжди через призму Божого об'явлення, яке є основним і найважливішим його джерелом. Тобто канонічне право ставить на практику віру в Ісуса Христа, і тому кінцевою метою юридичної дисципліни в Церкві є спасіння кожної людини.

Бр. Михайло: Після закінчення семінарії у мене виникло бажання продовжити своє служіння у Чернівцях. Завдячуючи владиці Йосафату, який не просто вислухав моє прохання, а посприяв подальшій формації, і зараз я є студентом Папського Східного Інституту та вивчаю канонічне право. Хочу у майбутньому послужити для розбудови і розвитку Чернівецької єпархії.

Тому ми з братом Олегом вивчаємо церковні закони, щоб послужити єпископу, священникам і всім вірним Чернівецькій єпархії, забезпечуючи якісні умови для активної участі кожного греко-католика в церковній спільноті.

- Поділіться, будь ласка, як Богородиця діє у вашому житті?

Михайло: Пречиста Матір з дитинства веде мене за руку у моїх рішеннях, вислуховує молитви, утверджує в покликанні, допомагає долати труднощі, страхи. Коли я вперше приїхав на Буковину, ще перед інтронізацією єпископа, то побачив, що наша греко-католицька церква тут у меншості. Тут не так, як на Галичині, і треба мати відвагу для служіння, якого вчуся у Богородиці. І бачивши, як багато людей з інших областей приїжджають на нічні чування біля чудотворної ікони Матері Божої «Надія безнадійних» віддати шану, помолитися за оздоровлення, вирішення складних обставин, задумуюся про те, чи це не Марія привела мене сюди, до Чернівецької єпархії.

Олег: Сьогодні, дивлячись назад, бачу велику силу Божої дії в моєму житті та особливу опіку Матері Божої. І хочу сказати, що кожного дня і в будь якій життєвій ситуації потрібно слухати голосу Бога, який є завжди поруч, не боятися бути відкритим на Його волю.

Відчуваю, що Богородиця мене супроводжує. Коли було проголошено Чернівецьку єпархію, 12 вересня 2017 року, день який я дуже добре пам'ятаю, ввечері були молитовні чування в Крилосі. Прислуговував біля єпископа Йосафата, тоді він сказав, що тепер будемо служити в Чернівцях. Ми у неділі, свята, на чування біля чудотворної ікони приїжджали прислуговувати, і також допомагали владиці у побуті, навіть готували їжу, разом обідали, вечеряли. Була ота, не побоюсь сказати, родинна атмосфера, відчуття потрібності, приналежності до великої справи – народження і зростання єпархії.

Хочу сказати, що ніколи не говорив владиці, що буду переходити до єпархії офіційно, тому що згідно церковного права, приписування до єпархії відбувається через дияконські свячення, а я ще в той час навчався в семінарії. Сьогодні вже другий рік навчаюся в Італії, і я є щасливий, що долучаюся до розвитку Чернівецької єпархії. 

    

 Розмовляв о. Дмитро Носик