22 травня, неподалік Чернівців, владика Йосафат Мощич, єпископ Чернівецький посвятив приміщення соціального гуртожитку для вимушених переселенців.

У цей день зібралися внутрішньо переміщені особи, що вже проживали тут. Також разом з отцями приїхали переселенці, що знайшли прихисток у парафіяльних будинках у Садгорі, Вашківцях, Кіцмані, Михальчі, Новій Жадові. Розділили радість і працівники Карітас Чернівці, які опікуються переселенцями та працюють з їхніми дітками.
 
Приміщення соціального гуртожитку розташоване на території єпархіальної соціальної ферми, має необхідні зручності – кухня, трапезна, санвузли і кімнати з 24 спальними місцями. Одразу ж з цього дня сюди поселилися 16 осіб з Харкова.
 
Владика Йосафат розповів, як усе починалося: «На початку це місце потребувало 2 місяці праці, лише щоби впорядкувати територію від сміття і хащів. Відтак, посіявши пшеницю, планували відремонтувати старе приміщення, де раніше жили фермери, аби мати змогу поселити працівників, які не просто захочуть працювати, але отримати відповідні навички, аби могти самому започаткувати і вести домашнє господарство, відроджувати фермерство. Та почалася війна, і ми вирішили найперше прийняти сюди тих, хто втікає з небезпечних окупованих територій. І я бачу Боже благословення для нас в тому, що можемо прийняти вимушених переселенців тут і у парафіяльних будинках нашої єпархії. І символічно, що посвячуємо цей соціальний гуртожиток на честь святого Миколая, у день спомину перенесення мощей святого Миколая, покровителя потребуючих» - зазначає єпарх.
 
Також єпископ Чернівецький, після освячення будинку вручив відзнаки – жовтий хрест – отцю Ігорю Романишину, адміністратору соціальної ферми, за ведення і завершення будівництва, та о. Віталію Лаврисю, за ведення і завершення будівництва парафіяльного будинку у с. Михальча.
 
Отець Ігор Романишин у своєму слові подякував усім причетним до будівництва і сьогоднішнього свята: «Різні труднощі і несподіванки мали під час будівництва. Але, дякуючи Божому провидінню, сьогодні тішимося з результату двох місяців праці. З Божою допомогою знаходились жертводавці, які у різний спосіб допомагали у будівництві як фінансово, так і працею, забезпечили необхідними медикаментами, спальниками, постільними наборами, засобами гігієни, речами першої необхідності, продуктами. Дякую нашим отцям, які доклали тут багато праці, часом ледь не ночуючи. Ну і цього б не було так швидко, якби не потреба прийняти переселенців, що спонукають до праці і самі долучаються до неї. У такій спільності з Божим благословенням можемо творити великі речі».
 
Після освячення присутні долучились до трапези з єпископом, де спілкувались та ділилися своїми почуттями, переживаннями та словами вдячності. Вимушені переселенці, проживаючи у парафіяльних будинках, бачили життя парафії, пізнавали богослужіння. Приємно зауважили особливе відношення, відкритість людей і те, як віра їх утверджує у житті.
 
Тетяна з Харкова розповіла, як втікаючи від війни з родиною потрапили у Чернівці: «Ми з сім’єю, родиною просто сіли у поїзд, у який змогли сісти разом, аби тільки виїхати, нас разом 10 людей і собака. Ми одразу й не знали, куди їхали. Та зустріч тут, це як промінь світла у темряві, серед безнадії. І бачивши, як нам, незнайомим людям, буквально за дні облаштовують місця для нормального проживання...це важко висловити, та відчуваємо цю велику турботу. Спасибі вам велике. Ви в наших серцях назавжди».
 
Також від Чернівецької єпархії понад 60 переселенців з Маріуполя, Ізюму, Краматорська, Сєвєродонецька та інших міст отримали продуктові набори.