Чернівецька єпархіяУкраїнської Греко-Католицької ЦерквиРіздвяне послання преосвященного владики Йосафата 2024
«Хай Господь як Добрий Пастир провадить, і споглядає, і направляє нас у всіх наших рішеннях в новому році. Нехай Господь поверне обличчя своє до нас, сповнене радості і милості. Господь нехай радіє і усміхається, що нам добре вдається виконувати і сповняти Божі задуми, які він для кожного з нас приготував та для цілого нашого народу, який стоїть, молиться і бореться», — владика Йосафат у різдвяному посланні.
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
ПРЕОСВЯЩЕННОГО ВЛАДИКИ ЙОСАФАТА
Всечесному духівницву, монашеству, возлюбленим братам і сестрам
Чернівецької єпархії УГКЦ
«Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос Господь»(Лк.2,10)
Христос Рождається! Славімо Його!
Возлюблені у Господі, у події світлого Різдва Христового сам Бог хоче розпочати наново діалог з кожним із нас і оживити теплі стосунки. Як саме? Через новонароджене Дитятко. Незбагненний Бог для спраглих любові, ніжності, тепла, турботи й родини стає малим Дитям. Бог хоче зустрітися з нами і вирішив промовити до нас малою дитиною. З ясел вертепу чуємо Його голос, плач, бачимо, як наш Бог усміхається нам.
Проте знаємо з Євангелія, що «свої Його не прийняли». Напрошується питання: а ми прийняли? Чи ми приймаємо Бога, який, шукаючи за людиною, прийшов до нас безпорадною дитиною. Бог настільки «залюблений» у людину, що вирішив подарувати їй своє вічне і блаженне життя. У наш світ увійшов зачаток цього божественного буття. Якщо б ми не мали такого дарунку життя — інакшого та вічного, то ми були б як увесь тваринний тимчасовий світ. Тільки людина здатна увійти в зв’язок і діалог з Богом і відповісти на цю пропозицію любові і нового життя — вічного; лише людині Бог подарував цей скарб, і маленьке Дитятко прийшло до нас сповістити, що Отець подарував нам Своє життя, божественне і нескінченне.
У Воплоченні Бог стається тілом, плоттю, тому стає слабким, має свої, притаманні людині обмеження. Вічний Бог навіть стає смертним, і через цю смертність ми можемо побачити славу Бога Отця. Важко зрозуміти і прийняти, що Всемогутній Бог явився в малій дитині, в такій обмеженій людській природі. Але цим Він заповнив прірву між Собою і людиною, Вічний стався видимим, прийшов дитиною і має потребу в нашій ніжності, любові, прийнятті, родині. Звісно, нам значно легше зрозуміти Бога, який є далеко в Небі, який є Суддею і Вседержителем, але нескінченна і безумовна Божа Любов заповнила цю прірву між Богом і людиною. Ба більше, Господь стався слугою людини — тим, хто служить нам, навіть вмиває ноги своїм друзям, ворогам і дарує нам Своє життя на хресті.
Наше плотське розуміння не спроможне зрозуміти те все, що Бог зробив. Про таку безмежну любов до нас ми ніколи не знали й навіть не могли мріяти. Тому людині можливо лише повірити, що Божа любов до такого дійшла. І якщо приймаємо цю правду, що Бог нас такими любить, тоді все наше життя змінюється, наші радості і болі, страждання і втіхи набирають нового сенсу. Все наповнюється світлом Божої Любові. Ось що прийшов нам сказати Бог у цій Дитині, про свою вірну і безмежну любов до людини. Наші зради і невірності не спроможні змінити Божої любові до нас, хіба що ми самі не приймемо і відкинемо її.
Бог є Любов’ю, котра захотіла «конкретизуватися», тому «Слово сталося тілом і замешкало поміж нами». Доказом Божої любові є прихід Сина, і сам Син є «конкретизацією» цієї Любові. А ми? Ми ж, християни, уприсутнюємо цю Любов Бога. Я зможу щось зрозуміти про Нього тільки тому, що я зустрів це в комусь іншому; я отримав цей досвід від зустрічі з іншим, в котрому віддзеркалилося життя іншої якості.
Христос зробив видимим і досяжним таїнство невидимого Бога, а християнин покликаний продовжити в часі і в просторі цю місію Ісуса, роблячи видим Невидимого, уприсутнюючи у земному житті Таїнство Невидимого. Послідовники перших християни розуміли, що згодом Євангельська Благовість Спасіння має статися досвідом. Цей досвід виразився в Літургії та в служінні ближньому (з любові до Бога). Тому такою важливою є наша присутність на недільній Літургії, де Євхаристійний Христос народжується знову і знову на руках священника і безнастанно уділяє себе вірним, кожному, хто спраглий Його Божественної Любові і Вітцівських обіймів, прийняття як улюбленої дитини. Відтак, коли ми безкорисливо служимо чи допомагаємо іншим, ми також стаємося носіями і передавачами Його Божої Любові, яка переливається ближньому (адресатові) і тій особі, хто це чинить.
Тому той, хто сьогодні, в часі лютої війни, без жодних умов допомагає людині в потребі, той нині стається знаком надії, що Бог є з нами, Його любов в нас променіє і зігріває, приносить світло і радість оспівуваної ангелами вифлеємської стаєнки, яку подивляли пастухи, в простоті серця приймали Йосиф і Марія. І якщо в нас віддзеркалюється Божа Любов новонародженого Христа, то хто здатний перемогти нас? Коли сьогодні, незважаючи ні на що, медики знову і знову зшивають і рятують наших воїнів, коли енергетики знову з’єднують лінії електропередач, по яких приходить світло і тепло, коли волонтери знову збирають кошти для військових, коли ми знову і знову приймаємо і готуємо переселенців чи просто потребуючих, а священники повсякчас все це наше діяння в молитві представляють небесному Отцеві і щоденно служать Літургію і просять про мир з висот і охорону для нашого війська, то це є знаком, що з нами Бог Еммануїл, і це є запорукою, що ми обов’язково переможемо і сам Господь відродить наш народ.
Від імені усього буковинського духівництва та від себе самого бажаю вам, щоб цей новий 2025 рік, проголошений Ювілейним роком у всій католицькій церкві, став роком Божого милосердя, змилування і прощення та здобутком миру з висот. У неділю по Різдві Христовому у всіх наших катедрах відбуватиметься Чин відкриття Ювілейного року із запрошенням вірних упродовж року відвідати свої катедральні храми з парафіяльними паломництвами для отримання ювілейного повного відпусту.
Хай Господь як Добрий Пастир провадить, і споглядає, і направляє нас у всіх наших рішеннях в новому році. Нехай Господь поверне обличчя своє до нас, сповнене радості і милості. Господь нехай радіє і усміхається, що нам добре вдається виконувати і сповняти Божі задуми, які він для кожного з нас приготував та для цілого нашого народу, який стоїть, молиться і бореться.
На завершення заохочую вас: прославляймо Ісуса нашим християнським привітом «Христос рождається», адже українська християнська культурна спадщина така багата на вияв віри у час різдвяних свят через спів, коляду, родинні відвідини, ділення просфорою з батьками та старшими з наших родин, дійства вертепу, ходіння зі звіздою, відвідини переселенців та сімей героїв, які з любові віддали своє життя.
Нехай Пресвята Богородиця, прославлена в чудотворній іконі Надія Безнадійних, покриє своїм омофором в окопах — новітніх яслах прифронтової зони — наших захисників, що служать і захищають дитя, батька і рідну матір. Хай вифлиємська зірка провадить і вкаже кожному шлях до нашого Господа Ісуса Христа. Христос рождається! Славімо Його!
† ЙОСАФАТ
Єпископ Чернівецький
Дано у Чернівцях, при Катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці,
в день Св. прор. Даниїла, Свв. трьох отроків: Ананії, Азарії й Мисаїла, 17 грудня 2024 року Божого
